Якщо відповідати на питання про існування української мови у "республіці" максимально коротко, то ні, тут її немає. Якщо ж трохи детальніше, то це друга після російської державна мова – згідно з так званою конституцією "ЛНР", пише Яна Вікторова для ВВС News Україна.

Колись, ще у 2014-2015 роках, українська мова тут існувала. Існувала за інерцією – у шкільних та університетських програмах, у звітах, складених за старими, довоєнними формами, у формулюваннях документів, які на той момент ще не встигли замінити.

Коли у грудні 2014-го я звернулася в районний РАЦС за довідкою, яку я чомусь так і не оформила раніше, тамтешні працівники довго відмовлялися – мовляв, нових форм ще немає, допомогти нічим не можуть.

Але коли я заплатила їм необхідну мзду, звідкілясь узявся і український бланк, і українські печатки, і українська книга реєстрації.

Було єдине застереження – навряд чи цей акт з українською печаткою на українському бланку буде визнаний в самій Україні з цією датою видачі. Але попри очевидну фіктивність документу, під час перетину лінії розмежування він не викликав в української сторони жодних питань. Усі п'ять років.

Читайте також: "Був ходив на закупи". Чи загрожує мові діаспорна українська?

Звісно, сьогодні ми вже не знайдемо жодного бланку українською мовою, хоч вона й друга державна.

Усе, що відбувається тут зараз, дуже нагадує бажання викреслити українську звідусюди – попри формальну лояльність до неї.

Ще до 2014 року сусідка хизувалася всій вулиці, що віддала дитину в український клас, де всі предмети викладають українською. Багато хто заздрив її завбачливості: хід здавався дуже далекоглядним, з прицілом, а сусідка із впевненістю говорила про світле майбутнє дитини, в якої навіть математику викладали українською.

Ніхто не сумнівався, що з такою базою дитина точно вступить до вишу.

Зараз класів з поглибленим вивченням української немає. У звичайних школах її вивчають годину на тиждень, що вже видає ставлення до неї, як до чогось необов'язкового.

Жодна лінгвістична гімназія не включила українську в навчальну програму, віддавши ці години на вивчення іноземних мов – те, заради чого батьки й ведуть своїх дітей у ці престижні заклади.

На перших батьківських зборах в одній з таких шкіл батьки першачка невпевнено поставили директорові питання про українську. Відповідь була доволі різкою:

"Хочете українську мову, переводьте дитину у звичайну школу. В моїй школі української не буде".

Хоча й у звичайних школах сама форма викладання українського радше нагадує відмашку: "Хотіли? Тримайте".

В елітній, за довоєнними мірками, 20-й школі діти у першому класі вчать українські назви іграшок, ягід і фруктів. Але для них це та сама китайська – окрім як під час уроків, української вони не чують більше ніде: просто зазубрюють слова без жодного розуміння.

У 48-й школі на сході Луганська першачки вчать україномовні вірші, здаючи їх на уроці, але так само не розуміють і половини механічно завчених слів. Хтось підсвідомо трансформує дивне для них "ніби" в "небо", запитуючи в батьків, чому у віршів такий дивний зміст.

Читайте також: Боротьба "русского мира" з українським світом на мовному полі загострюється, – журналіст

Цікаво, що чимало вчителів таємно використовують українські підручники, заручившись згодою батьків нікому про це не говорити. Уся шкільна література виключно російська, отримана за гуманітарними програмами.

Деякі вчителі просять батьків показувати дітям мультфільми українською, щоб діти звикали до мови, розуміли її. Втім, виконують ці рекомендації одиниці.

Під час здачі іспитів є можливість обрати мову – російську або українську. Українську не обирає ніхто. Хоча й права на цей вибір ніхто теж не озвучує.

У найбільш відвертих розмовах на кухні батьки визнають, що дітям потрібне знання української. Адже очевидна формальність її викладання у школах говорить про те, що двері українських вишів для дітей назавжди будуть зачинені.

Водночас один з луганських театрів – український. Він користується чималою популярністю – квитків у касах немає вже за тиждень до вистави, аншлаг майже завжди. Проте й там цієї зими і дитяча, і доросла новорічні вистави були російськомовними.

Можливо, так просто співпало, але цьогоріч ми обійшли усі дитячі свята, від державних до приватних, – української не почули ніде.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube