У Китаї зростає кількість захворілих і померлих від нового коронавірусу, що спричиняє пневмонію або інші респіраторні захворювання. Влада ізолювала місто Ухань, що стало епіцентром вірусу. Але хвороба поширилась на сусідні провінції. Випадки захворювання вже зафіксували й в інших країнах.

Ми поговорили з 24-річною полтавчанкою Анастасією Савченко, яка вже три роки живе у Китаї. Вона працює вчителькою англійської у сусідній із містом Ухань провінції. Анастасія розповіла про те, як китайці реагують на цю ситуацію і що робить влада, щоб сповістити людей про загрозу та не допустити її поширення, пише hromadske.

Я зараз живу в місті Сіань. Це сусідня провінція з містом Ухань. Сіань – це четверте місто, в якому я живу в Китаї. А першим був саме Ухань – там, де виявили спалах вірусу.

У нас, насправді, все добре. Вчора (23 січня – Ред.) у місті розповсюдили новини про те, що краще частіше мити руки і носити маску. І краще не виїжджати з міста, тому що до вчорашнього дня в Сіані не виявили вірус. Він у будь-якому разі сюди б дійшов, тому що зараз Новий рік. Усі їздять туди і назад, напевно хтось би приніс.

Читайте також: Откуда взялся коронавирус?

В принципі, китайці дуже спокійні за своєю природою. Вони людяні, добрі, приязні. Дуже довіряють своєму урядові, так само як й іноземці, що тут живуть. Усі вірять, що це вилікується, і дуже швидко. Тому ніхто особливо не переймається. Я думаю, влада говорить правду, інакше вони підірвуть довіру людей. Тут дуже багато розумних людей, які зможуть це виправити і допомогти усім іншим.

Сповіщають про це і по ТБ, і по WeChat (китайський месенджер – Ред.). У нас у WeChat є група іноземців, де ми листуємося по різних містах. Ще у мене є група уханьських хлопців, які там зараз живуть. Їх не випускають з міста. Там нібито навіть зрошують з літака, щоб убити інфекцію. 

Нам видають інструкції на всіх мовах. Описується, що треба робити, що можна їсти, які конкретно маски носити, як протирати руки спиртовим розчином. Нам скидають списки лікарень, де можна отримати першу допомогу. Особисто до мене вся ця інформація дійшла буквально пару днів тому. Я думала: ну захворіли і захворіли – сезонні хвороби. Зрештою вийшло інакше, але зреагували швидко.

Надалі все залежатиме від людей і від того, чи будуть вони звертатися до лікарні. Навіть знайомі кажуть, що перехворіли цим, але вони до лікарні не ходили. І це погано, адже вони могли заразити інших. Я працюю вчителем, у мене 500 дітей. Я не можу прийти з температурою в школу. Якщо у мене будуть якісь підозри, мені не страшно про це сказати. Я думаю, що китайці – хороші лікарі, і вони допоможуть у будь-якому випадку.

Читайте також: Хорошие и плохие новости о коронавирусе. Что можем сделать мы?

Щодо скасування рейсів. Зараз Новий рік, тому складно контролювати людей. Усі хочуть якогось свята. Ходять в масках, намагаються триматися подалі одне від одного. Але загалом все добре. Я їду в Шанхай. Кажуть, там більше заражених. Ті, хто виїхали з Уханя – раді. Тому що там і ціни підскочили, і дефіцит масок.

Масок недостатньо. В аптеках вони закінчилися, на Taobao (один з найбільших китайських інтернет-магазинів – Ред.) теж немає. Але я бачила, що в місті їх просто так роздавали на деяких станціях. Китайці, в принципі, часто носять маски через забруднене повітря. У мене вдома було кілька упаковок, я взяла з собою все, що було. Так, є невелика напруженість, люди намагаються поводитись більш коректно. Не плювати на підлогу або не кашляти в обличчя, як вони іноді роблять.

Але якщо подумати, то співвідношення людей, які захворіли, і населення цієї країни – це дійсно мало. Нічого страшного насправді не відбувається. Просто люди трохи злякалися, оскільки ліків поки що немає. Але це не передається посилками з Китаю. Вірус не стійкий до зовнішнього середовища.

Учора було страшно, коли я готувалася до поїздки в інше місто. Я почала заглиблюватися в новини, і не було інформації про те, що щось йде на покращення. Нагніталося, що хвороба поширюється на різні провінції. Але сьогодні якось спокійніше, усі ніби втомилися переживати. Все-таки зараз свята.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube