Дмитро Козак

Організували сьогодні дискусію, щоб обговорити, чи дійсно придністровський сценарій врегулювання конфлікту є найкращим із найгірших варіантів і для Донбасу. А оскільки за кілька днів до дискусії відбулося ще й офіційне похрещення Дмитра Козака в куратори України, то пройшлись іще й по його миротворчих подвигах у Молдові, зокрема так званому Меморандуму Козака від 2003 року, в якому росіяни майже федералізували Молдову.

До речі, цікаво, скільки представників України, залучених у переговорний процес із Росією, уважно ознайомилися з тим горезвісним Меморандумом Козака? Адже навряд чи в Москві особливо вигадуватимуть щось нове й унікальне для Донбасу, коли всі принципові позиції РФ зафіксовані ще в тому меморандумі, а самого Козака після всіх його зусиль федералізувтаи Молдову –й у 2003-му, й у 2019-му – по праву можна нагородити титулом Містер Федералізація.

Про що в цілому нам говорить молдовський досвід?

Читайте також: Портников: Питання встановлення контролю над Україною стає одним з головних питань російського транзиту влади

• Для тих, хто симпатизує придністровському сценарієві варто нагадати, що це не тільки відсутність бойових дій, але і прямі перемовини на найвищому офіційному рівні із сепаратистами, і свідоме виведення Росії зі статусу агресорки й переведення її в роль миротвориці чи навіть гарантки мирного врегулювання (як би цинічно це не звучало); це і подальша російська окупація конкретно взятого регіону (зокрема й у вигляді присутності російських військ), це і формування цілого покоління людей, яке народилось і сформувало свої погляди в ніким не визнаній псевдореспубліці, віддаючи шану її "державній" символіці; і цілком ймовірний економічний занепад: якщо в 1992 році ВВП Придністров'я складало 34% від загального ВВП Молдови, то у 2016-му – лише 14% (це при тому, що Молдова поруч із Україною – найбідніші країни Європи).

• Питання не тільки в тому, наскільки ми вважаємо оптимальним заморожування конфлікту на Донбасі за придністровським зразком, питання також у тому, наскільки в Москві дозволять це заморозити. Адже варто нагадати, що найсуттєвіша відмінність між Донбасом і Придністров'ям – це відсутність в останнього спільного кордону з РФ, але наявність такого в нас. Ніхто заморожування конфлікту на тарілочці нам не пропонує і не запропонує.

• Конфлікт не вирішується за принципом "чим більше односторонніх поступок – тим більший прогрес у перемовинах". Останні майже тридцять років Кишинів – зокрема й під натиском західних партнерів – зробив неймовірну кількість поступок, але їх кількість не трансформувалась у вирішення конфлікту.

Читайте також: Зеленський створив плацдарм для наступу проросійських сил

• Росія йде на врегулювання конфліктів не для того, щоб залишити у спокої ту чи іншу країну, а для того, аби посилити свій вплив і контроль на всю територію країни, а не тільки на окупований нею шматок. Тобто замість очікуваного Ruxit (кажучи словами міністра Пристайка), насправді відбувається офіційно оформлений Rumain. Так було в Молдові, коли з допомогою Козака вплив Росії мав розмножитися на всю територію Молдови. Так є з Україною та її схилянням до неухильного виконання Мінська. У Тирасполі, Донецьку й Луганську ніяк не зрозуміють: Росії потрібні не вони, Росії потрібні Кишинів і Київ.

• Якими би впливовими й зацікавленими у швидкому результаті не були б міжнародні партнери, останнє слово буде за Києвом. Так само, як напередодні підписання Меморандуму Козака останнє слово було за Кишиневом.

Є кілька версій, хто і яким чином вплинув на тодішнього президента Вороніна, який останньої миті – коли Путін вже готувався до відльоту в Молдову – відмовився підписувати документ. Але одна з почутих версій зводиться до того, що Воронінові тоді зателефонував й дохідливо пояснив наслідки підписання президент Кучма. Й от сьогодні ми знову бачимо на арені Козака, бачимо Кучму в Мінську, і було б добре мати тих, хто своєчасно зможуть "розпакувати" Зеленському наслідки того, що маскуючи федералізацію і Rumain, спробує йому впарити Путін руками "конструктивного" Козака...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube