"Слуга" Євгеній Брагар

Кілька днів тому парамедикиня Ярина Чорногуз і її посестра аеророзвідниця Анастасія Конфедерат повертались із похорону загиблого воїна 10 гірсько-штурмової бригади Миколи Сорочука.

Ми можемо тільки здогадуватись, у якому пригніченому, жахливому стані дівчина повертається додому з панахиди за коханою людиною. Із панахиди за воїном, вбитим російським снайпером у День Соборності України. У святий для цієї країни день.

І в автобусі на Західній Україні, яку вважають форпостом патріотизму, в автобусі вмикають російський серіал. Що має відчувати дівчина в такій обстановці?

Ярина попрохала вимкнути російський телепродукт, але водій категорично відмовився. Як стверджує компанія-перевізниця Winew – флешки з українським кінопродуктом водії мали, але пішли на принцип – залишити те, що подобається особисто їм.

Погралися в "демократію" – почали питати в пасажирів: вимкнути серіал російського виробництва чи ні.

Ярина й Анастасія, отримавши відмову на адекватне прохання не катувати їх російським фільмом під час поїздки, були змушені вийти з автобусу й добиратися до столиці самостійно.

Читайте також: Водія, який висадив на трасі волонтерку через зауваження про російський серіал, у Києві зустрічав обурений натовп небайдужих. ФОТО

Перевізник відреагував адекватно: повернув кошти, провів розслідування та застосував санкції до водіїв.

Але вже після того, як усе, здавалось би, закінчилось, заступник голови комітету ВРУ з питань свободи слова Євгеній Брагар вирішив написати заяву на Ярину й Анастасію до ГУ Нацполіції України за "утиски російської мови", апелюючи до 161 статті ККУ.

Насправді стаття 36 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" чітко говорить, що послуги у сфері транспорту в Україні надаються державною мовою. Якщо водій вважає трансляцію серіалу "послугою", то має подбати про те, щоб ця "послуга" була надана українською мовою.

Крім того, згідно із Законом України "Про кінематографію", для публічного показу фільмів (а показ у транспорті є саме публічним показом) необхідно отримувати державне посвідчення на право розповсюдження й демонстрування фільму в Державному аґентстві України з питань кіна. Чи мав водій або транспортна фірма таке посвідчення? Чи перевірив депутат його наявність?

"Слугам народу" корисно було б також почитати Конституцію України, стаття 19 якої говорить, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Пасажир аж ніяк не зобов'язаний дивитися те, що йому насильно нав'язує водій, навіть якщо це відповідає "вишуканим смакам" більшості пасажирів. Пасажир може хотіти їхати в тиші, без зайвих світлошумових ефектів, у нього може боліти голова чи йому може бути потрібен відпочинок, зрештою сам фільм може псувати настрій і створювати дискомфорт. Пасажир оплачує проїзд, а не квиток до "кінотеатру на колесах" і має повне право вимагати вимкнути фільм. Водій має дбати про комфорт усіх пасажирів і на вимогу навіть одного пасажира одразу ж припинити показ фільму

На Ярину Чорногуз, яка роками створювала такі проєкти захисту української мови, як "Мовомарафон", "Переходь на українську", знімала мотиваційні відео, працювала над документальними кінофільмами, влаштовувала всеукраїнські акції та доклала колосальних зусиль для розвитку нашої солов'їної мови – народний депутат від "Слуги народу" подає заяву за "утиски російської мови", бо вона попросила просто не катувати її виробленим у РФ фільмом.

У мене питання: скільки зусиль доклав депутат Брагар до встановлення правди у справі вбитого автивіста Артема Мірошниченка в Бахмуті? Чи пам'ятає він, за що загинули страшною смертю Володимир Рибак і 16-річний Степан Чубенко? Чи висловив пан Брагар ноту протесту, чи зробив він щось для того, аби вбивці 15-річного Данила Дідіка, який просто ішов, використовуючи своє демократичне право на мирні мітинги, у лавах святкової ходи, не були відпущені безкарно в Росію?

Читайте також: "Слуга" заявив, що російсько-українська війна почалася через мовний закон. ВІДЕО

Ми повернулися до тих часів, коли утиски української мови, української свідомості, української ментальності знову сприймають як норму – і це не є нормально. Це блюзнірство на тлі смертей людей, які захищали цю мову не лише в наші часи, але й у далекому минулому.

Чи уcвідомлюєте ви, яким буде наступний крок? Вбивства, каліцтва, теракти, побутове цькування за те, що ти спілкуєшся державною мовою може стати суспільною нормою. Страждатимуть люди. Страждатимуть громадяни України, які мешкають в Україні та спілкуються державною мовою.

Таке вже було – за часів правління Януковича та його посіпак на кшталт Табачника, який навіть історію нашу переписував на догоду Москві.

Мову забороняли понад сотню разів – але народ завжди оберігав її. Наша мова – це не просто набір слів із певною лінгвістичною ознакою, це сакральна річ, скроплена нашою кров'ю.

І тому я не просто обурена та закликаю особисто заступника голови комітету ВРУ з питань свободи слова Брагара не писати заяви на громадянок України, які захищають українську мову, бо з його боку це буде репресією рівня Сталіна. Бо тоді в багатьох постане питання, а слуга якого народу Брагар? Чи достойна ця людина бути на такій посаді у Верховній Раді?

Бо "нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди"

Зараз, я заступаюся за Ярину та Настю не лише як народна депутатка та голова Тимчасової спеціальної комісії з питань правового захисту ветеранів війни, а й як ветеранка російсько-українські війни, як командирка батальйону "Госпітальєри". Бо мені є різниця, і я не мовчатиму, коли депутат не лише не знає нашого законодавства, а й виправдовує злочин.

І я закликаю підтримувати таких активістів, як Ярина Чорногуз, які плекають мову у різних куточках нашої країни. Вони захищають набагато важливіше, ніж право вибрати фільм в автобусі: вони захищають серцевину нашого спільного генетичного коду – наше право на свободу, право на самоідентифікацію і право на захист від окупанта, якою б зброєю він не вбивав наш народ – гібридним маскультурним продуктом чи кулями на фронті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube