Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков повідомив, що його шеф Володимир Путін ухвалить рішення про помилування ізраїльтянки Наами Іссахар після завершення усіх необхідних формальностей. Можна вважати, що питання про помилування вирішене, і громадянка Ізраїлю, яку в Росії засудили до семи з половиною років ув'язнення за звинуваченням у транспортуванні та контрабанді наркотиків, не проведе у в'язниці довгі роки.

Віталій Портников спеціально для Крим.Реалії.

З формальної точки зору можна вважати, що ми маємо справу зі звичайним збігом обставин. Ізраїльтянка, яка летіла з Індії до Ізраїлю транзитом через сумнозвісний московський аеропорт Шереметьєво, перевозила у багажі дев'ять з половиною грамів гашишу, виявленого відповідними службами аеропорту. І понесла відповідальність, згідно з чинним законодавством.

Однак, це тільки на перший погляд. Важко зрозуміти, наприклад, чому Іссахар раптово звинуватили не тільки у перевезенні, але й у контрабанді наркотика, хоча ніякої контрабанди, власне, й не було. Адже вирок за перевезення і вирок за контрабанду ‒ це зовсім різна міра відповідальності.

Складається враження, що російські спецслужби просто сприйняли затримання Іссахар як чудову можливість поторгуватися з Ізраїлем, як отримання "матеріалу для обміну".

Спочатку намагалися домогтися видачі в Росію хакера Олексія Буркова, якого американці підозрюють у причетності до злочинів у сфері банківської безпеки.

Читайте також: У власти до гроба: как Путин повторяет судьбу Сталина

А коли ізраїльтяни, за повідомленнями ЗМІ, не погодилися обміняти свою громадянку на росіянина і видали його Сполученим Штатам, зацікавилися єрусалимською нерухомістю. І, за повідомленнями ізраїльських медіа, домоглися від ізраїльського уряду передачі знаменитого Олександрівського Подвір'я в Єрусалимі Імператорському палестинському товариству, очолюваному колишнім прем'єр-міністром Росії Сергієм Степашиним.

Тобто в ситуації з Ізраїлем, Кремль повівся так само, як поводиться при звільненні українських заручників. 

Згадаймо, як усе це відбувалося:

– Людей звільняли, коли потрібно було підняти політичний рейтинг давнього союзника Володимира Путіна Віктора Медведчука.

Читайте також: В Иерусалиме Путин получил все, на что мог рассчитывать – Портников

– Або, коли потрібно було продемонструвати конструктив у відносинах із вічним другом-ворогом Путіна, президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом.

– Або, коли потрібно було перешкодити свідченням Володимира Цемаха ‒ важливого свідка у справі про знищення малайзійського Boeing.

– Або коли потрібно було врятувати від покарання "беркутівців" ‒ учасників розстрілу Майдану.

Якщо Україні нічого запропонувати Кремлю, якщо у Путіна немає жодних стратегічних або сьогохвилинних інтересів, він продовжує тримати людей в ув'язненні ‒ просто тому, що сприймає їх, думаю, не як людей, а як матеріал для здійснення своїх політичних планів або задоволення своїх амбіцій.

Схоже, якщо йому не вдається звільнити "потрібну людину" або убезпечити себе та своїх сподвижників, – може, задовольнитися хоча б нерухомістю.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube