MENU

В очікуванні втраченого месії Дрогобича: Шульц – протилежність Трампові

386 1


Бруно Шульц, автопортрет

Коло Палацу культури на майдані у Дрогобичі я вийшов на перекур із Адамом Міхніком – відомим культурним діячем Польщі, колишнім дисидентом і головним редактором Gazeta Wyborcza. Як і я, він великий шанувальник письменника й художника Бруно Шульца, сина Дрогобича. То було 3 червня 2016-го, а нагода – відкриття VII Міжнародного фестивалю Бруно Шульца, що проводиться в місті що два роки, пише для "Тижня" Пітер Залмаєв

Президентські перегони у США були в розпалі, і хоч до висунення кандидатури Дональда Трампа від республіканців залишалося ще кілька тижнів, усі обговорювали цю неминучу подію та не йняли віри. Ми з Міхніком не були винятками. Марно намагаючись оформити у слова обурення щодо Трампа та його світогляду, Міхнік зробив порівняння, яке я досі не міг до кінця осмислити й оцінити, хоча вже тоді інтуїтивно відчував, що він має рацію. "Шульц – протилежність Трампові!" – вигукнув захоплений митцем мій блискучий однодумець під гуркіт тролейбуса, що проїжджав повз.

Читайте також: Коли всі дороги ведуть у Дрогобич

Хіба доцільно порівнювати бізнесмена-політика та майбутнього "лідера вільного світу" з автором сюрреалістичних дитячих історій із галицької глибинки Австро-Угорщини? Та і яким чином їх протиставляти: за життєвими досягненнями, що вимірюються накопиченими статками й політичними перемогами, за кількістю завойованих усіма правдами й неправдами жінок, за елементарною здатністю виживати?

За цими й іншими критеріями очевидно, що Трамп і Шульц діаметрально протилежні. Скориставшись батьковим спадком і власною безмежною хитрістю, Трамп став магнатом у сфері нерухомості та збудував собі золотий палац, що здійнявся до хмар над Нью-Йорком. Шульц ледве зводив кінці з кінцями, працюючи вчителем малювання та праці в середній школі. Заробітку йому вистачало хіба що на рідкісні подорожі до Варшави й на одну-єдину до Парижа. Трамп хвалиться міцним здоров’ям, попри те, що, як відомо, регулярно харчується бургерами й картоплею фрі, а Шульц був хирлявим, слабким і боявся висоти. Трамп має п’ятьох дітей від трьох шлюбів, часто розважався з порноактрисами та моделями, а Шульц, так само, як Франц Кафка, був надзвичайно сором’язливим у товаристві жінок і хотів одружитися лиш із однією жінкою з Варшави, але сумнівався щодо своїх перспектив як чоловіка, тому не наважився поїхати з улюбленого Дрогобича. Коли я пишу ці рядки, у моїй уяві постають два протилежні образи: майбутнього американського президента, що хапає телевізійну старлетку за її "кицю" (його вислів, не мій!), і гарні жіночі ніжки, що топчуть Шульцове лице, – відомий графічний шедевр.

Та крім усіх цих, безперечно, поверхових, гідних таблоїдів контрастів двох згаданих чоловіків розділяє насамперед світогляд – естетичні погляди. Шульц був незрівнянним бардом дитинства. У його творчості доторк таємничості та чуттєвості природи, його творчість створює цілий всесвіт із запилюженого провінційного містечка й поступово схиляється до юнацької, схвильовано-напруженої сексуальності. Для Шульца світ сповнений безмежного дива життя, що ховається в найменших його проявах: серед буйної дикої рослинності саду за благенькою хаткою; у щеняті, що тремтить і скавчить; у пилинках, осяяних сонячним промінням, що пробивається крізь шибки. Шульців світ із усім його незрівнянним розмаїттям надається до безлічі інтерпретацій і прочитань "між рядками", як описано у "Книзі" – одному з його оповідань. Натомість Трамп не дає ради з численними інтерпретаціями, бо він не читає книжок. Окрім однієї – "Бути Дональдом Трампом", як у відомому голлівудському фільмі.

Читайте також: Галичина: невіднайдена Троя

Шульців світ відмовляється від чорно-білої дихотомії "ми – вони" на користь усіх кольорів веселки. На мою думку, це світ, що його Шульців месія мав проголосити. "Месія" – це роман, який написав єврей Шульц, силкуючись вижити в окупованому нацистами Дрогобичі. Подейкують, автор віддав чорнову версію роману й сотні малюнків на зберігання сусідові-поляку. У "чорний четвер", 19 листопада 1941 року, нацистський офіцер застрелив Шульца, коли той переходив вулицю, несучи додому хліб. "Месію" так і не знайшли.

Я схильний остерігатися всіх месій в історії – чи то релігійних, чи то політичних. Нехай це буде Ісус, Ґанді, Обама чи Трамп, і нехай вони обіцяють "Надію" чи зробити "Америку знову великою". Я згоден із Міхніком, що вважає останнє ім’я в цьому переліку найфальшивішим із усіх месій, який налаштовує червоних американців проти синіх, лібералів проти консерваторів, гетеросексуалів проти ґеїв, протиставляє пожадливість і жертовність, економічний розвиток і довкілля, короткочасне процвітання й довгочасне виживання.

Тож у 2020-му для мене не існуватиме жодних фальшивих месій. Я радше буду наївним, без надії сподіватимусь на прихід Втраченого Месії Дрогобича та продовжу із паном Міхніком свою розмову за цигаркою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Пітер ЗАЛМАЄВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини