Ірина Цілик, режисерка стрічки "Земля блакитна, ніби апельсин"

Сиджу й реву од щастя, аж сльози по щоках – так, ніби ми вже війну виграли...

Але битву – безумовно, і немаленьку!

Ірина Цілик виграла "Санденс"!!!

Читайте також: Український кінобум. Січень 2020 – найкращий місяць в історії кіно?

Взагалі-то навіть потрапити туди, на чи не найпрестижніший у світі фестиваль незалежного кіно (ґуґліть, хто не в темі), зі своєю першою документальною повнометражкою, – це вже круто до неймовірности та привід тішитися за українське кіно (ніколи ще нас там не стояло, це взагалі презентація Попелюшки на балу!), – а отримати Directing Award, та ще й за фільм про нинішню війну (знятий у Красногорівці, про родину, що живе під обстрілами), – то вже щось геть із розряду чарівних казок! (І якраз той вітамін радости, якого всім нам так люто бракує тепер, коли наше, тільки-но проклюнуте чимсь живеньким кіно, "ліквідатори" зібрались закатувати назад в асфальт, щоб "усьо било "Квартал", – але брешуть недолюдки, і завдяки Ірі Цілик весь кіносвіт, звернений зараз поглядами на "Санденс", уже побачив: все буде Україна!)

Читайте також: "Ми падаємо в яму". Що думає про нову очільницю Держкіно українська кіноспільнота?

На сторінці Ірини Цілик Ви можете за останній місяць прочитати докладний "персональний репортаж" із фестивалю – підготовка, презентації, зустрічі, відгуки американської преси, враження глядачів тощо. (українські ЗМІ залишалися поза цим святом життя, тож шукаймо собі правильну інформацію самотужки).

Пані Ірино, несамовито, шалено вітаю! (Хоч бери й шампанське зранку відкорковуй, їй-богу!..)

Ви довели, що земля таки блакитна.

Ніби апельсин.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube