Ілюстративна світлина

Паризький ранок. В руках дорогою до роботи – кава з пластиковою кришкою і пластиковою паличкою для перемішування, придбані у найближчій булочній. 5 хвилин і вони у смітнику. Коли немає часу на повноцінний обід, врятує салат в одноразовому пластиковому контейнері з супермаркету. 10 хвилин і він у смітнику. Звичні жести великого міста, пише Марія Єщенко у блозі для ТСН.

Використовується одноразовий пластик у середньому пів години, а от якщо він опиниться на сміттєзвалищі, то розкладатиметься від 400 до тисячі років. Про це французам розповідають з початкових класів. А хто погано слухав на уроці – на того з плаката у метро тривожно дивитиметься пелікан з пластиковою пляшкою у горлянці: соціальна реклама Фонду дикої природи – ще один з засобів, яким французів заохочують сортувати сміття. То чи сортують французи і навіщо це взагалі треба?

За останніми опитуваннями, кожен другий француз регулярно використовує різні баки для різних цілей: білі – для пляшок, жовті – для пластику, картону, паперу і металевих виробів, коричневі – для компосту, зелені – для решти побутових відходів. Кольоровими смітниками оснащують дедалі більше паризьких житлових будівель, а от щоб віддати на утилізацію батарейки, лампочки та електропристрої потрібно шукати відповідний пункт збору. Щоправда, часто їх влаштовують на входах у супермаркети, тому далеко йти не доведеться.

Сортувати сміття французів привчили у 70-ті після нафтової кризи з ініціативи скловиробників, які зрозуміли, що виробляти пляшки зі склобою набагато дешевше. Так у Франції з’явилися перші контейнери для збору скла, а сьогодні у країні переробляють 86% скляних відходів. Старі пляшки стають новими пляшками і цикл можна повторювати безкінечно – склобій одна з "найпростіших" вторинних сировин.

Читайте також: Прості дії, які допоможуть зберігати довкілля та заощаджувати гроші

Сама ж ідея розділяти сміття народилася ще 1884 року завдяки державному діячу Ежену Пубелю, який своїм циркуляром змусив французів викидати в окремі тари компост, папір з тканинами та скло. Популярності собі він такими авангардними на той час заходами не заробив, але в історії свій слід залишив – смітники досі носять його прізвище – "пубель" (poubelle) французькою означає "смітник".

Отже, зібравши докупи усі пластикові пляшки, використані шампуні, коробки з-під взуття та піци, і викинувши усе це добро у жовтий бак, можна з легкою совістю виходити з дому за новими покупками? Чи дійсно все так просто? Куди поїде увесь цей пластик?

Відповідь невтішна – лише 22% пластику у Франції переробляють та повторно використовують для виробництва нових пластикових виробів, текстилю або набивки для ковдр тощо. Що ж відбувається з рештою? Більше третини пластику потрапляє до сміттєспалювальних заводів, яких у Франції 126.

У паризькому регіоні енергію, отриману на цих заводах, використовують для системи опалення міста – 480 кілометрів підземних труб з 200-градусною водою під тиском дарують тепло паризьким лікарням, школам, офісам. Здавалося б, яка чудова система – сміття горить, місту тепло. Є й інша гарна новина – сучасні технології дозволяють "захоплювати" більшість найшкідливіших викидів з диму цих заводів до їхнього потрапляння в атмосферу.

Однак система далеко не ідеальна: "захоплення" токсинів працює лише тоді, коли завод функціонує на повну потужність. В моменти охолодження або перезапуску (як це було після страйку у грудні, під час якого деякі сміттєспалювальні заводи припинили свою роботу), у повітря таки просіюються найшкідливіші токсини – діоксини і фурани.

Не обходиться у Франції і без добре знайомих сміттєзвалищ, де у теорії закінчують своє життя "нешкідливі" відходи, а на практиці частенько опиняється і той самий пластик, який буде розкладатися у землі століттями. Після заборони у 2016 році безкоштовних одноразових тонких пластикових пакетів у супермаркетах, на зміну їм прийшли товстіші "біорозкладні" пакети, які, щоправда, розкладаються не так вже й швидко, як показали кілька експериментів британських науковців, які впродовж трьох років піддавали ці пакети різноманітним випробуванням – закопували в землю, занурювали у воду тощо. Пакети так і не розклалися.

Читайте також: "Проти кліматичних змін". Американські актриси Джейн Фонда та Елізабет Бенкс одягли на церемонію "Оскар" сукні попередніх років. ФОТО

Частину свого пластику, зокрема складний для сортування тонкий пластик, Франція не переробляє просто тому, що це дорого коштує. До 2018 року країна продавала своє "незручне" пластикове сміття… Китаю, де його радо переробляли набагато дешевше завдяки дешевшій робочій силі. Два роки тому "свято" скінчилося – Пекін заявив, що обмежить покупку європейського сміття, адже ледве ладнає зі своїм власним. Французи почали шукати нових покупців.

На певний час до гри включилася Малайзія, куди за останній рік з багатих західних країн надійшло 870 тисяч тонн використаного пластику. Частина – нелегально. Малайзійцям теж роль сміттєзвалища Європи набридла – минулого місяця країна повернула 150 контейнерів з пластиком назад до відправників. Самі, мовляв, розбирайтеся.

Попри вікову історію сортування сміття і комплексну систему збору, щороку у Франції мінімум 2% використаного пластику регулярно опиняється у природі. Одні з найбільш забруднених регіонів – ті, що потерпають від масового туризму, зокрема Південь Франції. 2% незібраного сміття – і 11 тисяч тонн пластику з французьких берегів опиняються у Середземному морі, в яке щороку спільними "зусиллями" інших берегових країн викидається загалом 600 тисяч тонн пластику. Для порівняння, це як 33 тисячі пластикових пляшок на хвилину.

Фонд дикої природи б’є на сполох. Тим часом французький уряд намагається втілити обіцяну екологічну програму – до 2025 року весь пластик у країні мають переробляти. Амбітно. Та чи реалістично перейти від 22 до 100% за три роки? Тим часом з 1-го січня у країні заборонили продавати одноразовий пластиковий посуд та палички для вух. У крамниць та закладів залишається 6 місяців для того, щоб використати резерви. До 2040 року у Франції прагнуть повністю заборонити продаж одноразових пластикових виробів. 20 років на те, щоб змінити звички. Адже кава без пластикової кришки смакує так само. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube