Про Майдан і Війну. Не варто починати будь-яку величну справу з думок про поразку. Тоді вона буде приречена. Не треба "припиняти війну у своїй голові", коли вона ще реальна та її вогонь може охопити всю територію Держави...

Не можна пацифікувати та "умиротворювати" свій народ, який шість років веде Священну війну, постійно скиглячи "про втому", "неможливість перемоги зі зброєю в руках" і "неймовірно сильного супротивника.

Все це й призводить до деградації та деморалізації суспільства, внутрішнього заколоту, відкриття психологічної брами для військ ворога. У підсумку, до капітуляції та поразки.

Читайте також: Кремль дурить Зеленського грою в "яструбів" і "голубів" – Портников

На мій погляд, можливими є наступні капітулянтські сценарії:

1. Відмова влади від повернення під контроль Держави окремих районів Донецької та Луганської областей і Криму.

2. Ціннісна капітуляція, тобто прийняття від вічно ворожого "русскава міра" українською владою, політикумом, суспільством.

3. Шляхом проросійського електорату з окупованих Росією і, у перспективі повернених, територій, прихід до влади у Києві прокремлівського політико-фінансового-інформаційного угрупування (типу медведчуківського ОПЗЖ), що, знов таки, призведе до втрати Незалежності Держави та національної ідентичності та глобальних перспектив українського народу.

Читайте також: Игра в разведение – ловушка Путина, в которую зачем-то активно лезет Зеленский

Українцям є що протиставити всім цим можливим варіантам...

Добре вивчивши ворога, маючи чіткий план звільнення та відродження, шляхетні завдання та цілі, величну мету – побудову Української Самостійної Соборної Держави, усвідомлюючи небезпеки та можливі негаразди, український народ здатний здобути омріяну Перемогу.

До того ж, у нас є відсотків 25 Громадян, готових на самопожертву в ім’я Нації та Держави. І це наш головний ресурс.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube