Україна здає позиції на міжнародній арені. Путіну це на руку.

Спалах активності російсько-окупаційних військ на Донбасі дає підстави для неприємних висновків. Якщо Збройні Сили України виявилися спроможними дати адекватну відсіч нападникам, то ефективність зовнішньополітичних дій офіційного Києва суттєво впала.

Причин активізації бойовиків ранком 18 лютого може бути чимало – від "дембельського акорду" Владислава Суркова, звільненого того дня з посади помічника президента РФ Володимира Путіна, до прагнення Кремля створити потрібний інформаційний фон напередодні ініційованого Росією засідання Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. 

Так, ви не помиляєтеся: Кремль вже звично розраховує використати свою пропагандистську машину для формування потрібної картинки в очах західних обивателів та частини істеблішменту, який прагне "зрозуміти Росію".

Звісно, добре, що президент України Володимир Зеленський після ескалації на Луганщині не став телефонувати Путіну, як він це зробив після загибелі у серпні 2019 року чотирьох українських морпіхів під Маріуполем. Проте, реакцію українського президента важко назвати адекватною, адже під час брифінгу він змішав ескалацію на Донбасі зі спалахом коронавірусу, немовби не розуміючи, наскільки ці теми є далекими одна від одної. Прикро, але на Банковій відсутній "план Б" на випадок жорстких дій Кремля на Донбасі.  І 18 лютого це стало очевидним.

Офіційний Київ не ініціював телефонну розмову з лідерами Франції та Німеччини, а Путін це зробив. 20 лютого він обговорив з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Еммануелем Макроном ситуацію в сирійському Ідлібі. Це означає, що активізація бойовиків на Донбасі залишилася поза офіційною оцінкою Києва. Можливо, це сприяє реалізації мирного плану Зеленського-Єрмака (керівник Офісу президента Андрій Єрмак - Ред.), проте наші співгромадяни заслуговують на те, щоб ознайомитися з ним раніше за володаря Кремля. 

Читайте також: В России снова подтвердили, ​что у Путина сильно ухудшилось здоровье. ВИДЕО

До речі, дискусія у Раді Безпеки ООН, яку Росія завчасно запланувала на вечір 18 лютого, підтвердила, що країни Заходу надають Україні потужну дипломатичну підтримку. П’ять членів РБ ООН, які представляють держави Європейського Союзу, виступили зі спільною заявою, якою засудили дії Росії. Належним чином показав себе і новий постійний представник України при  Організації Об’єднаних Націй Сергій Кислиця, який наче продовжує безкомпромісну лінію колишніх постійних представників України при ООН Юрія Сергєєва та Володимира Єльченка.

Однак, маємо визнати, що активності виключно в ООН замало. Не було навіть спроби порушити перед ЄС та США питання про посилення санкцій проти РФ, користуючись ескалацією бойових дій на Луганщині. Справді, у питаннях санкцій проти Росії Захід досягнув певної психологічної межі, але кому як не офіційному Києву намагатися розхитувати ситуацію, прагнучи збільшити ціну агресії для Кремля?

Читайте також: В России негодуют из-за того, что Путин уступил Лукашенко

Перебіг останніх подій навколо України засвідчує контрнаступ Росії, який фактично підтримується пасивністю позиції офіційного Києва. Наївно вважати, що колективний Захід намагатиметься відновити територіальну цілісність нашої держави ціною суттєвих економічних втрат. Його завдання-максимум – припинення конфлікту на Донбасі, який несе загрозу внутрішній стабільності Європейського Союзу.

Якщо Україна буде і надалі демонструвати геополітичний Стокгольмський синдром, їй не варто розраховувати на посилення підтримки з боку союзників. Ба більше -  її почнуть підштовхувати до порозуміння з агресором, використовуючи наявний досвід. Чи відповідає такий сценарій національним інтересам України – питання риторичне.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube