"Складний вік" – так завжди в нас говорили про підлітків та розводили руками, мовляв, нічого не вдієш з їхніми проблемами – треба просто перечекати. Ось це бездіяльне очікування, "совкова" відмова визнавати юну людину повноцінною особистістю саме і є тим злом, яке ми повинні подолати аби мати право називатися сучасним суспільством.

Тому я, як народний депутат України, підготувала законопроєкт, яким пропоную в нашому законодавстві закріпити те, що давно вже визнала Всесвітня організація охорони здоров'я: підліток – це дитина віком від 10 до 18 років, пише Лада Булах спеціально для УП.Життя.

Також я запропонувала дуже просту річ: дозволити дівчатам та хлопцям з 14 років підписувати декларацію із сімейним лікарем за власним вибором та отримувати медичну інформацію про себе.

І от з цього почалася геть неочікувана історія про шалений спротив, причому історія детективна – з погрозами і навіть вибухами…

Нові Санжари, де розгнівано-налякані люди протестували проти розміщення в санаторії українців з Китаю на карантин просто для профілактики – це про те, що може зробити з людьми страх через відсутність елементарної інформації щодо ризиків для здоров’я (а в цьому випадку – про їх відсутність).

Але ми досі забороняємо людям до 18 років отримувати інформацію від лікарів про стан їхнього здоров’я – цю таємницю мають чомусь знати лише батьки чи опікуни.

Читайте також: Яка епідемія насправді загрожує Україні?

І це тоді, коли підлітки краще за дорослих знають як отримувати будь-яку інформацію з інтернету.

Чому підлітки ані в 14, ані в 16 та 17 років (а найчастіше це вже студенти або працюючі люди) не мають права знати результати своїх аналізів ба навіть отримати елементарну довідку для відвідування басейну без участі в цьому батьків чи опікунів?!

Такі права давно вже мають підлітки в ЄС та Великій Британії.

Мій законопроєкт, до речі, жодним чином не звужував права батьків.

Лікарі обов’язково б їх інформували про всі консультації та результати аналізів їхніх дітей, батьки так само і надалі вирішували би питання вакцинації (хоча за великим рахунком підліткам теж було б варто мати право голосу в цьому питанні, хоча б у ситуації, коли один з батьків проти, а другий за щеплення).

До ситуації навколо мого законопроєкту № 2684 найбільше підходить вислів "Сон розуму породжує чудовиськ".

Міфи навколо документу, який займає лише трохи більше сторінки, кого завгодно налякають: нібито він дозволить підліткам змінювати стать (!) з 14 років без дозволу батьків, нібито дозволить робити аборти з десяти (!) років, нібито дозволить підліткам відмовлятися від необхідного лікування.

І всі ці жахачки придумали не прості люди із затурканого села, а все це з’явилося в пресі, хоча журналісти напевне мали доступ до проєкту закону на сайті Верховної Ради.

Отже, законопроєкт не змінює вимог і умов проведення пластичних операцій; трансплантація органів до 18 років без дозволу батьків як була, так і залишається під забороною, так само як і прийом експериментальних медпрепаратів і процедур; в документі не було взагалі нічого про аборти чи зміну статі, а батьки чи опікуни як і раніше зможуть супроводжувати підлітків до лікаря, але на лише їхнє прохання.

Для чого ж я пропонувала спростити доступ підлітків з 14 років до лікарів та до медичної інформації про себе?

Тому що за радянськими нормами (чинними в нас до сьогодні) люди до 18 років вважаються дітьми.

Може в СРСР сексу і не було, але давайте відверто, без святенництва: для кого нині секрет, що чимало підлітків в 15, 16 та 17 років уже ведуть статеве життя?

А отже вони й ризикують підхопити захворювання, що передаються статевим шляхом, ВІЛ, врешті-решт є небезпека ранньої вагітності (а в нас, між іншим, аборти дозволені з 14 років ще від 2003 року).

Чи хтось не знає, що в українських школах відсутня сексуальна освіта як така?

А чи в багатьох сім’ях батьки вільно і правильно спілкуються зі своїми, вже досить дорослими дітьми, на тему сексу?

Тож і трапляються сьогодні страшні речі: підлітки бояться йти до лікаря відчуваючи нездужання в "цій" сфері, адже соромляться ділитися подробицями свого інтимного життя з батьками.

Мушу тут сказати банальність: відсутність своєчасної медичної допомоги може призвести до незворотних наслідків.

Читайте також: "Уханьська істерія" та маніпулювання емоціями

Зараз колеги-нардепи вирішили не вносити до сесійної зали на розгляд мій законопроєкт в нинішньому вигляді.

Але я переконана, це й на краще: ми створили міжкомітетську робочу групу, яка має покращити законопроєкт з цілим комплексом змін щодо прав підлітків, а не лише в питанні доступу до медичних послуг та медичної інформації.

Зокрема, сподіваюся, там врегулюють і питання виїзду за кордон підлітків (а не дітей до 10 років) з одним із батьків.

Просто один приклад: хлопець або дівчина у 15 років не може поїхати з матір’ю на відпочинок у ту ж таки Туреччину, адже батько проти – він пішов із сім’ї, але не платить аліментів і вимагає від колишньої дружини в обмін на згоду відпустити дитину за кордон відмовитися від його грошей.

Наскільки це справедливо? Над усім цим треба добряче ще подумати.

А от я тепер думаю про справжні причини погроз мені: чи дійсно я стала мішенню для якихось радикалів саме через цей законопроєкт, від якого жодної шкоди навіть найбільш пуританським батькам?

Адже я працюю і над іншими проєктами, які можуть зачепити інтереси дуже впливових людей.

А колегам-депутатам я хочу нагадати: саме студенти стали рушійною силою Революції Гідності, чимало хлопців у 17-18 років пішли добровольцями на фронт, а дівчата такого ж віку з власної волі служать там медсестрами.

То чи справедливо нам досі вважати їх дітьми і не надавати природних прав?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube