На економічному форумі в Давосі президент Зеленський закликав світову бізнесову громадськість прийти зі своїми інвестиціями в Україну, пише для "Тижня" Ігор Лосєв

Проте лишилося загадкою, навіщо вони мають це зробити. Звісно, Зе розповідав, яка ми хороша країна, які в нас працьовиті люди, чудові чорноземи, блискучі перспективи тощо. Але про головне завбачливо промовчав. Напевно, сподівався, що його голлівудських усмішок та особливого тембру голосу, який подобається деяким жінкам, цілком вистачить, аби спонукати світовий бізнес наввипередки бігти зі своїми грішми в зону вкрай ризикованого підприємництва.

Зе часто й завжди безрезультатно розраховує на всесилля свого шарму в міжнародній політиці, а тепер, як бачимо, й у міжнародній економіці.

Інвестори не ідіоти. Вони добре знають, якою є нинішня влада в Україні, і на риторику "Зе-команди" не купуються. Зрозуміло, що й на Заході не бракує авантюристів і бізнесових пройдисвітів, які можуть спокуситися обіцянками "зелених", але тут ідеться про серйозних підприємців, лише з якими є сенс мати справу на державному рівні. А серйозні люди хочуть серйозної розмови.

Читайте також: Корупція в чистому вигляді: Зеленський щиро зізнається у злочині

Зеленський нічого не сказав про де-факто неправовий характер керованої ним держави. Судова реформа, що практично й не почалася, втопившись у нескінченному псевдоюридичному блудослів’ї, нічого не змінила в суспільстві на краще. Як не було, так і немає незалежних судів, які не орієнтувалися б на владу та фінансово-бюрократичні впливи. І хоча в Давосі представники "Зе-команди" запевняли, що топ-корупцію в Україні подолано, з огляду на судові успіхи наближених до президента олігархів ці оптимістичні заяви були явно передчасними. І юридична епопея "Приватбанку" з наразі невідомим, але очікуваним результатом це яскраво засвідчує.

Коли Зеленський пообіцяв інвесторам, які все ж таки наважаться прийти в Україну, особливих "смотрящих", що матимуть захищати їх у "нетрях" і "хащах" українських соціально-економічних реалій, він непрямо визнав відсутність у країні, принаймні у сфері підприємництва, верховенства права. Президент запропонував інвестиційним відчайдухам такі собі штучні острівці нібито нормальної економіки в олігархічному економічно-політичному океані.

Таке вже було в тій країні, де пан Зеленський сформувався як особистість. Там посеред тотального дефіциту існували магазини "Березка", що забезпечували поодиноким обраним нормальне споживання. Навряд чи західних потенційних інвесторів дуже надихнули перспективи працювати у спеціальних ексклюзивних зонах окремої економічної реальності. Та й де гарантія, що в Зеленського вийде їх створити і що все не закінчиться неминучою мафіозністю та корупцією?

Читайте також: Жодні "няні" не поможуть: новий скандал ударить по інвестиційному кліматові України

Ще знаменитий Макс Вебер у своїй хрестоматійній праці про дух капіталізму та протестантську етику довів, що економіка не є незалежною від права та моралі. Там, де її не регулює право, її регулюватиме мафія в особі наближених до вищої бюрократії олігархів. Мораль і право формують те реальне бізнесове середовище, у якому доводиться діяти підприємцям. Аморальність і безправ’я також формують… Бурхлива діяльність українських судів і суддів добре відома західним бізнесменам, не кажучи вже про змістовні розповіді представників західного ділового світу, які встигли добряче обпектися об українську Феміду.

Латинське слово "юстиція" перекладається як "справедливість". Чи є в Україні юстиція? Якщо придивитися до реалій, доведеться визнати, що корупція є, рейдерство є, мафіозні схеми є, а юстиції немає. Судами де-факто нерідко керують особи, офіційно на це ніким не уповноважені. Хоча крім Закону та Моралі у справді демократичній державі ними керувати ніхто не повинен.

Зеленський у Давосі виступав так, ніби тамтешня публіка знає про Україну лише від нього. Сучасне суспільство є інформаційним, аби тільки в людей було бажання скористатися тією інформацією. А в тих, хто ризикує своїми, а не чужими грошима, бажання є.

Розраховувати на інвестиції без юстиції – це навіть не наївність, а щось значно гірше. Це ще одне яскраве свідчення рівня компетентності нинішньої влади в Україні. А ідея Зеленського замість реформування судової системи створити автономну систему права для іноземців, такі собі екстериторіальні правові анклави нагадує імунітет підданих метрополії на землях колонії чи залежної держави і явно не підходить цивілізованому європейському (!) суспільству в ХХІ столітті, хоча і є визнанням власної реформаторської неспроможності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube