Ми продовжуємо знайомити Вас з найвидатнішими людьми України. Згадаємо видатну, талановиту, наділену природою даром акторства – Марією Заньковецькою.

Родина та молоді роки

Марія Заньковецька (справжнє прізвище – Адасовська) народилася 22 липня 1854 року, в селі Заньки на Чернігівщині. Вона була п'ятою дитиною в родині Адасовських. Свій сценічний псевдонім Марія Заньковецька взяла саме через згадку про село Заньки, в якому вона народилася.

Дівчинкою Марія вчилася у приватному пансіоні в Чернігові, де вони з подругами гуртувалися та самостійно ставили етюди та п'єси. Марія імпровізувала, почувалася дуже легко та розкуто на маленькій сцені. Коли їй виповнилося 16 років вона прагнула вступити до консерваторії та вчитися співу, але батьки не підтримували та не схвалювали бажання дочки. Марія знаходила втіху в гуртку фортеці Бендери, де вона познайомилася з Миколою Тобілевичем, який згодом став актором, та грав під псевдонімом Садовський. З цієї зустрічі почалося велике кохання всього її життя.

Кохання

У 20 років Марія з примусу батьків вийшла заміж за військового – Олексія Хлистова, який був закоханий в неї. Але чоловік був проти її виступів на сцені. Та одного разу Микола Садовський в компанії офіцерів переконав Хлистова підписати документ про те, щоб Марія мала можливість грати в театрі. Хлистов погодився, але поставив свою вимогу аби Марія грала лише українською мовою, і лише в українському театрі, якщо такий колись буде створено.

Згодом її чоловіка перевели на службу у Свеаборг, і у Марії з'явилася чудова можливість брати уроки співу у професора Гржималі. Але Марія перехворіла на дифтерит, хвороба вплинула та змінила тембр її голосу.

Сцена і визнання

У 1882 році Марія вперше виходить на професійну сцену – у трупі Марка Кропивницького в ролі Наталки Полтавки. Виступ був геніальний.

«Мій дебют на українській сцені був у Єлизаветграді… Я виступила в "Наталці Полтавці". Я хвилювалася у першій дії, не чула свого голосу, коли співала "Віють вітри". За кулісами я від хвилювання впала і пам'ятаю, як заметушилися усі навколо мене, Михалча (лікар) підніс мені краплі, Карпенко-Карий – вина. У другій дії я вже оволоділа собою і твердо вела свою роль»

Марко Кропивницький говорив після виступу: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми».

Розлучення з першим чоловіком

У 1887 році церква дає Марії офіційний дозвіл на розлучення з Хлистовим. Існує версія, що в пориві ревнощів він штовхнув Марію на підлогу і вона втратила дитину, після того випадку Марія так і не пізнала материнства. Їм вийти заміж вдруге після церковного розлучення вона не могла, тому її стосунки з  Миколою Тобілевичем (Садовським) були не зареєстровані офіційно.

Жіноче щастя

Заньковецька і Садовський разом придбали невеликий хутір Жердова на  Київщині. Будинок в якому вони жили разом жартома назвали «Марусиним куренем». Їх оселя завжди була наповнена світлом, сміхом на творчими людьми.

Садовського запросили до Галичини, щоб він очолив театр «Руська бесіда», Заньковецька переїхала вслід за коханим. А вже у 1907 році Марія Костянтинівна створила Перший український стаціонарний театр М.Садовського.

Розрив з Садовським

Згодом почалися негаразди в їх сімейному житті, і влітку 1909 року вона змушена була залишити трупу Садовського. Це були важкі та трагічні часи для актриси та для театру.

Заньковецька виступала з різними театральними трупами, які мандрували провінцією, але до складу жодної з них не входила.

Створення українського театру

1915 року актриса вступила до трупи під назвою «Товариство українських артистів за участю М. Заньковецької і П. П. Саксаганського під орудою І. О. Мар’яненка». З великим успіхом вона виступала в Одесі, у театрі «Гармонія».

Після революційних подій актриса була причетна до становлення нового українського театру. Крім того, за її ініціативи в Ніжині було створено народний хор, симфонічний оркестр. А сама вона очолила Народний театр у Ніжині.

Разом із Саксаганським Марія Заньковецька організувала Народний театр у Києві  (тепер Львівський український драматичний театр ім. Марії Заньковецької).

Було і кіно в житті Заньковецької. Так у 1923 році Марія знялася в одному з перших українських кінофільмів – «Остап Бандура».

Через важку хворобу Марія Костянтинівна змушена була залишити театр. Але її квартира у Києві стала місцем, де збиралися інтелігенція, друзі з театру, знайомі.

Сьогодні № 121 по вулиці Великій Васильківській було перетворено на музей-квартиру М. Заньковецької. Завітайте з квітами при нагоді.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube