Соломія Крушельницька народилася в 1872 році на Тернопільщині в великій родині священика. У Крушельницької було ще 5 сестер та 2 братів. Усі діти отримали хорошу освіту приватно, або ж в Тернопільській гімназії.

Співи в родині – це була сімейна традиція – діти збиралися гуртом та часто співали для гостей. Коли батьки побачили незвичайні здібності доньки Соломії, вирішили зробити все можливе аби дати їй найкращу музичну освіту.

Упродовж трьох років Соломія вчилася у Львівській консерваторії у професора Валерія Висоцького. Вперше Соломія дебютувала на сцені Львівського оперного театру в «Фаворитці» Гаетано Доніцетті. Але пізніше, після знайомство з італійською оперною співачкою Джеммою Беллічоні, Соломія зрозуміла, що потрібно навчатися в Італії.  Так і сталося, вона вирушила в Італію та навчалася у відомої італійської викладачки бельканто Фауста Креспі, яка виявила, що у співачки лірико-драматичне сопрано. Соломії прийшлося перевчатися співу з нуля.

Читайте також: Вона боролася за право малювати, хоча її не розуміли. Історія найвідомішої Квітки України

Сестра Крушельницької Олена згадувала в своїх мемуарах :«Кожного дня вона по п’ять-шість годин займалася музикою і співом, а потім ще йшла на лекції з акторської гри… додому приходила стомлена. Але ніколи не скаржилася. Я не раз дивувалася, звідки в неї стільки сил та енергії. Та сестра так пристрасно любила музику і спів, що без них, здалося, не було б для неї життя…Соломія за своїм характером була великою оптимісткою, але завжди чомусь відчувала якесь незадоволення собою… до кожної ролі готувалася старанно. Щоб розучити партію їй досить було тільки переглянути ноти, які вона читала з листа, як читають друкований текст. Напам’ять партію вивчала за два-три дні. Та це було тільки початком роботи…»

«Як приїду де за пару літ до Львова…, то мене публіка тамтейша й не пізнає… Витримаю до кінця і переконаю всіх песимістів наших, що й руська душа є здібна обняти хоч би найвищий вершок в артизмі…»

Потім Софія вирушила на навчання до Відня до відомого педагога Генсбахера опановувати опери Вагнера. Соломія виконала головні партії чи не в усіх операх Вагнера в різних кінцях світу, її вважали однією з найкращих співачок його творів.

«Мільйонери пропонували мені – з умовою, коли вийду за них заміж, – збудувати окрему оперу виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску…»

Далі була Варшава. Польські публіка. У сезонах 1898–1902 років на сцені Великого театру у Варшаві Соломія виступала разом із Адамом Дідуром, Енріко Карузо, Маттіа Баттістіні, Владиславом Флоріанським та іншими. За ці п’ять років вона виконала партії в операх «Тангейзер» і «Валькірія» Ріхарда Вагнера, «Отелло», «Аїда», «Дон Карлос», «Бал маскарад», «Ернані» Джузеппе Верді, «Африканка», «Роберт-Диявол» і «Гугеноти» Джакомо Мейєрбера, «Донька Кардинала» («Юдейка») Фроманталя Галеві, «Демон» Антона Рубінштейна, «Вертер» Жюля Массне, «Джоконда» Амількаре Понк’єллі, «Тоска» і «Манон» Джакомо Пуччині, «Сільська честь» П’єтро Масканьї, «Фра-Дияволо» Данієля-Франсуа Обера, «Марія ді Роган» Гаетано Доніцетті, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Євгеній Онегін», «Пікова Дама» й «Мазепа» Петра Чайковського, «Геро і Леандр» Джованні Боттезіні, «Галька» і «Графиня» Станіслава Монюшка, «Гоплана» Владислава Зеленського.

Про неї говорили: «…співала сімома мовами: італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, польською, російською старовинні, класичні, романтичні, сучасні і народні пісні. Кожній із них Крушельницька вміла надати своєрідного колориту, адже вона мала ще одну неоцінену рису: почуття стилю».

Однак не всі раділи успіхам та славі Крушельницької. Так у Львові та Варшаві знаходилися критики, які вдавалися до наклепів щодо співачки. Писали у пресі, що вона не хоче співати польською. Соломія була дуже ображена таким ставленням та згодом покидає Варшаву.

У 1902 році Крушельницька гастролює у Петербурзі, виступає в Парижі на сцені міланського «Ла Скала» співає у «Саломеї», «Електрі» Ріхарда Штрауса, «Федрі» Симона Майри та інших операх.

1920-го року Cоломія востаннє вийде на оперну сцену: в театрі «Ла Скала», співатиме у «Лоенгріні» Вагнера.

Понад усе Крушельницька була віддана співу. У свій час, в молоді роки, вона відхилила всі пропозиції руки й серця, навіть не побоялася осуду та розірвала заручини з семінаристом Гутковським, відмовилася бути коханкою Федора Шаляпіна. Не відповіла на  залицяння Василя Стефаника. Але все-таки вона була жінкою, яка пізнала щасливе сімейне життя. Соломія виходить заміж за італійського адвоката Альфредо Чезаре Аугусто Річчоні, який був поціновувачем музики та  аристократом.

Пара вирішила одружитися в Буенос-Айресі, де в той час виступала Соломія. А оселилося подружжя в італійському курортному містечку Віареджо, що розташоване на західному узбережжі Апеннінського півострова на південь від Генуї. Кожного ранку Соломія бачила захід сонця та блакитне море. А ще Соломія дуже любила водити авто, каталася на конях та грала в казино. Співачка дуже любила приймати гостей у своєму будинку, це були: актори, музиканти, поціновувачі театру. У будинку була ціла кімната, де зберігалися її неймовірні та вишукані сукні для вистав.

У щасливому шлюбі вони прожили аж до 1936 року. Після смерті чоловіка Крушельницька вирішила повернутися на Батьківщину. І у 1939 році напередодні розподілу Польщі між колишнім СРСР та Німеччиною Крушельницька приїздить до Львова.

Читайте також: Самобутня українська художниця, що вразила Пікассо

У воєнні часи 1941–1945 років сильний характер допоміг Соломії пережити негаразди та хвороби, вона зламала ногу та не мала змоги працювати та і роботи для неї не було. Молодші сестри як могли допомагали Соломії. З великими складнощами, колишня на весь світ оперна діва, змогла влаштувалася у Львівську консерваторію викладачкою. Вона мала італійське громадянство і для того, щоб отримати громадянство соціалістичної України Соломії довелося погодитися на продаж їх із чоловіком вілли в Італії, а всі гроші віддати гроші радянській державі. Від радянської влади вона отримала мінімальні відсотки та маленьку квартирку у Львові. І лише згодом вона отримала звання «заслуженого діяча мистецтв». Та не зважаючи на вік, Соломія Крушельницька виступала із сольними концертами у Львові аж  до 77 років.

Своїм учням вона часто цитувала слова Енріко Карузо: «Усім молодим людям, які прагнуть в оперу, мені хочеться гукнути: «Отямтесь! Це дуже важка професія. Навіть коли у вас пристойний голос і солідна освіта, ви мусите ще освоїти величезний репертуар ролей. А для цього потрібні роки наполегливої праці і виняткова пам’ять. Додайте сюди сценічну майстерність, яка так само вимагає навчання і без якої в опері не обійтися. Треба вміти рухатися, фехтувати, падати, жестикулювати, тощо. І нарешті, при теперішньому стані опери, необхідно володіти іноземними мовами».

Померла велика артистка у Львові у 80 років від раку горла, але на цю хворобу вона нікому та ніколи не скаржилася.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube