Трансформація системи охорони здоров’я неможлива без нових підходів до професійного розвитку головного компонента медичних послуг – лікарів та медичних сестер та братів.

За останній час вже відбулися зміни в системі освіти і на черзі введення додаткових. З того, що вже відбулося – зміни вимог щодо вступників до вузів, а саме мінімальний пороговий бал за результатами ЗНО при вступі до медичних вишів тепер 150 балів. А також введення нового оцінювання практичних навичок студентів-медиків ОСКІ (Об'єктивний структурований клінічний іспит), який вони здаватимуть разом з КРОК-2 на останньому курсі перед початком інтернатури, пише Гліб Бітюков в блозі для НВ.

Наступним етапом будуть зміни до системи інтернатури. Передусім принципів розподілу інтернів на їх бази стажування. Тепер це робитиме незалежна електронна система, яка враховуватиме лише рейтинговий бал випускника та його пріоритети. Всі можливі бази стажування будуть так само внесені в систему. По-друге, це оновлені вимоги до баз стажування та оновлений перелік спеціальностей. Тепер базами інтернатури можуть бути як приватні, так і державні клініки. Інтерни зможуть займатися науковою діяльністю під час інтернатури і це може бути її частиною. Лікарні, у яких є шанс стати базами інтернатури, повинні мати достатній потік пацієнтів і відповідне обладнання, що дасть змогу інтерну краще підготуватися до професії.

Читайте також: Вічна недобудова. Як зміни у МОЗ вплинуть на Україну

І ще один етап нововведень в професійній підготовці медичної спільноти – це зміни в системі підвищення кваліфікації вже практикуючих лікарів та медичних сестер і братів. За старою моделлю ця система складалась з передатестаційних циклів (ПАЦ), які проходились раз на п’ять років, не цікавили ні лікарів, ні викладачів, і були чимось на кшталт продажу документів, а не підвищення кваліфікації. Ті лікарі, які переймалися власним розвитком та освітою, брали участь в міжнародних конференціях, витрачали час та кошти на свій розвиток і попри це так само повинні були проходити формальні ПАЦи. Тепер же ситуація змінилась: лікарі отримали більшу самостійність і можуть самі створювати своє освітнє портфоліо.

Відтепер лікарі можуть самі обирати освітні заходи, які їм цікаві. При цьому це можуть бути як заходи формальної освіти (навчання-стажування), так і неформальної – тренінги-курси в державних або приватних закладах, або участь в конференціях, семінарах, симпозіумах. До освітнього портфоліо можуть в тому числі входити власні статті. Якщо ж лікар відвідав тренінг чи конференцію за кордоном, то кількість балів подвоюється.

Найближчим часом це має поширитись і на медичних сестер і братів, яких поки не торкнулись зміни, однак їх вклад в охорону здоров’я не менш значущий, ніж у лікарів, і професійний рівень має бути набагато кращим, аніж нині.

Безперервний професійний розвиток – один з найважливіших компонентів освіти медика. При сучасному темпі розвитку технологій та оновленні протоколів лікування, університетської освіти вистачає на декілька років, окрім фундаментальних дисциплін. Після чого знання необхідно оновлювати, інакше можна потонути в потоці медичних новин.

Якщо раніше світова практика під "ре-сертифікацією" мала на увазі постійну здачу тестів та іспитів, то в останній час більш доцільним виглядає навчання, ніж тестування. І воно може набувати абсолютно різних форм. Нарешті тренінги, визнані базовим стандартом з надання невідкладної допомоги – на кшталт BLS, ITLS, PALS, ACLS – можуть зарахувати до освітнього портфоліо. Втім, згадуючи про компетентнісний розвиток медиків, ми завжди думаємо про те, як правильно робити ін'єкції, виконувати інтубацію, читати кардіограми та користуватись дефібрилятором. Все це називається hard skills.

І в українській медичній освіті це те, на що завжди робили наголос. Решта предметів на кшталт менеджменту, лідерства чи економіки в медичних вузах проходили як додаткові та не обов’язкові, тому мало кому запам’ятались. Хоча медицина це ще більш складний бізнес, ніж інші. Він побудований на комунікації, а не лише механічному процесі лікування. І розвиток особистості - це не лише розвиток лікувальних навичок. Це вміння позиціонувати себе як широкоглядну особистість, яка вміє ставити цілі, планувати, досягати результату, розуміє своє положення в навколишньому світі та вміє взаємодіяти з іншими задля досягнення результатів.

Читайте також: МОЗ не переживе ще одного експерименту після Скалецької – нардепка

Тому в міжнародній медичній освіті, крім hard skills, існують не менш важливі soft skills. Тобто комунікація, лідерство, менеджмент, вміння створювати команду та бути її частиною, планувати час, ставити цілі та досягати їх. Сьогодні медики ці навички називають не лише "м’якими", а й фундаментально важливими. Взагалі в англійській мові є три слова, які перекладаються практично однаково, але означають різне. Є слово heal, що радше означає "зцілювати", а не "лікувати". Є слово cure – на позначення самого процесу лікування чи видалення чогось стороннього, тобто механічні дії. І є слово treat, що перекладається як "ставлення" до певної особи чи "поводження" з кимось. В англомовних джерелах саме останнє вживають в значенні лікувати. Там кажуть treatment, маючи на думці пацієнт-орієнтований підхід до лікування, а не лише механічне зіставлення симптомів та дії лікарських засобів.

Саме цей компонент стає актуальним при зміні моделі функціонування системи охорони здоров’я в Україні. Від нього залежить, скільки пацієнтів прийде до того чи іншого лікаря-ФОПа чи до тої чи іншої лікарні: людям треба не тільки лікування, а й сервіс. Такий самий, який вони зустрічають в магазинах, на заправках, в кінотеатрах чи перукарнях. Виграє не той, хто лише робить свою справу, а той, хто вміє загорнути це в обгортку та продати так, що хочеться купити ще.

Світ навколо змінюється швидше, ніж ми встигаємо допити горнятко кави і лише безперервна освіта та власний розвиток допоможуть не злетіти з траєкторії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube