Наші негаразди з елітою цілком закономірні: бракує тяглості поколінь
Все згадую фразу Оксани Забужко, що справжня вища освіта – це вища освіта у третьому поколінні. Коли щонайменше твої діди вже мали вищу освіту.
Читайте також: 81 рік по Кулішеві. Як розстрілювали наше Відродження. ФОТО
Постійно думаю про нашу країну можливостей, про всі ці нові імена, яких так прагне електорат – які так легко з'являються, але так само легко зникатимуть. І зникатимуть у пам'яті, бо вони працюють переважно на себе, а не на країну. Бо залишаються хіба статки та свої будинки, а не зроблене щось дивовижне для всіх – що змушує про них пам'ятати. Бо немає якогось бекґраунду більшого за пощастило, гроші та потрібні знайомства. Вони виконують функції еліти, але елітою не стають. Тому так легко й безслідно спалюються.
Бо не мають невидимої частини айсберга, міць якої здатна триматися на плаву й розбивати найбільші кораблі. Бо нам бракує цієї тяглості поколінь. Бо ті прапокоління з вищою освітою принципово були знищені, усунуті та перепрофільовані в інші культури, і нам зараз доводиться починати все спочатку. Тобто, більш-менш справжні українські еліти, які цінуватимуть нашу державу, пам'ять та культуру насправді, а не тому що посадові обов'язки вимагають, з'являться десь у наступному поколінні після нашого. Якщо з'являться.
Читайте також: Вниз у багнюку: Україна в полоні поганого серіалу хаотичного управління
Те, що я дізнавалася про українську культуру в університеті, деякі мої друзі знали змалечку, росли з цим. Вища освіта дідів дає інші культурні стартові можливості. У мене була крута дідусева бібліотека, але наскільки крутішою б вона могла ще бути, якби в його дідуся була бібліотека. Бібліотека мого дідуся була типовою радянською бібліотекою, але відрізняла її тільки величезна любов дідуся до книжок – тому вона була багатшою за типову радянську бібліотеку. Але в ній не було книжок попередніх поколінь. Найстарішою збіркою цієї бібліотеки можна назвати його пісенник, записаний від руки 1947-го. Із цього пісенника я дізналася дещо важливе про українську культуру – але він один. А що, якби там були книжки прадідів?
Тому не дуже боюся цих нових еліт – вони нічого поганого нам не зроблять. Не зроблять і нічого хорошого. Бо хороше вони зроблять тільки собі. Цікаво, в кого з них є книги їхніх прадідів у бібліотеках?
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки