Що сталося?

Відставка уряду та генерального прокурора, а далі дуже ймовірно – атака на Національний банк, НАБУ та керівництво найбільших державних підприємств.

Які причини озвучені?

Уряд не створив неможливого, не виправдав очікування громадян щодо підвищення рівня життя. Зеленський звинуватив уряд у тому, що гривня зміцнилася (хоча було би гірше, якби вона послабилася), промисловість впала, контрабанда не подолана, високі зарплати та премії в урядовців і членів наглядових рад. Генеральний прокурор не забезпечив посадок та не розпочав справ проти"ворогів". (Варто зазначити, що президентові в цій риториці давно й активно підігравали олігархічні медіа.)

Чи могло бути інакше?

Підвищення рівня життя є наслідком збільшення продуктивності праці та створення нових робочих місць, а для цього необхідно поліпшити бізнес-клімат. По-перше, це потребує часу – саме через тривалість процесів закон закріплює імунітет уряду протягом року. Уряд устиг за півроку розпочати багато дуже важливих речей, але майже нічого не встиг закінчити. По-друге, це потребує підтримки парламенту, а парламент підтримав лише 20% урядових законопроектів, та й з тих половина технічні. По-третє, найголовнішим фактором поліпшення бізнес-клімату є судова реформа, яка перебуває поза межами впливу уряду.

Падіння промисловості є наслідком насамперед несприятливого становища на традиційних для України ринках металу, зерна тощо. Також вплинули тепла зима (менше спалили газу), укріплення гривні (менше гривні за ті ж долари експортерів) і глобальні технологічні зміни (стара промисловість падає по всьому світові, а щодо нової див. вище про бізнес-клімат).

Посадки корупціонерів є справою, з одного боку, спеціальних органів, на які генпрокурор впливає слабко чи ніяк; з іншого боку, вирок виносить суд, який є окремою гілкою влади. Що ж до політичної опозиції, то її саджати нема за що – немає складу злочину.

Які справжні причини, що ховаються за озвученими?

По-перше, президент перекладає на уряд відповідальність за падіння свого рейтингу. (Незрозуміло, правда, навіщо президентові рейтинг, якщо він збирався робити реформи: хто прийшов змінити країну, той втратить рейтинг швидко й безповоротно.) Тут треба зазначити, що уряд не мав вільних рук і постійно мусив зважати на сигнали з Банкової, часто суперечливі, так що президент за уряд відповідає сам. За влучним висловом Юрія Бутусова, не делегуючи урядові повноважень, він делегував відповідальність за рейтинг.

Читайте також: Відставка Зеленського не за горою, але є значно важливіші питання – Портников

По-друге, цей уряд насмілився казати "ні" олігархам (скандал із Центренерго виліз назовні, але подібних історій чимало; олігархічні медіа та парламентські посіпаки атакували уряд постійно й жорстко), а прокуратура тримала оборону у справі "Приватбанку". А рейтинг, як ви розумієте, формують медіа, а не об'єктивні показники – телевізор перемагає холодильник, поки в холодильнику щось є (і лише після цього настає поразка телевізора). А медіа належать олігархам, і лише вони можуть відновити рейтинг президента, але не задарма.

По-третє, де-факто цей уряд сформував Андрій Богдан, а він уже не в команді президента. За логікою кланової управлінської культури ("червоної" у термінах інтегральної динаміки), зміна керівника Офісу президента означає необхідність зміни всіх посадовців, яких привів колишній керівник. (До речі, традиція керувати урядом із ОП нікуди не поділася, так що новий уряд – це уряд Єрмака, а не Шмигаля.)

Чи зіграли роль у відставці "плівки Гончарука"? Виходячи із психологічного портрету президента, це було ще одним фактором, хоча й другорядним. Нагадаю, записи редагували на комп’ютері журналіста "1+1".

Врешті дуже важливу причину окреслив Борис Давиденко: "серіальне" мислення президента. Він не дуже розрізняє серіал і життя (сам зізнається в цьому в інтерв’ю The Guardian) і щиро впевнений, що непопулярних акторів треба міняти, а замість непопулярних сюжетних ліній запроваджувати нові. Це навіть не тактика замість стратегії – це хаотичне управління. Це поганий серіал хаотичного управління.

Розглядаючи причини, не можна не згадати й укинутий мем про "соросят": нібито уряд (а також антикорупційні органи, Національний банк та інші) працюють на "світову закулісу". Цей мем має російське коріння, в Україні його активно розкручували спочатку проросійські політики та медіа, а потім й олігархічні.

Цей уряд не був безгрішним: він мав проблеми і зі стратегією (щоправда, важко працювати за стратегією, якщо Банкова вимагає швидких маленьких перемог і концентрації на "фруктах, що низько висять"), і з ефективністю виконання, і з комунікацією. Але це був перший уряд, який задав нові стандарти роботи, і нема певності, що найближчим часом ми побачимо повернення до цього рівня.

Отже, що ми маємо у наслідку?

1. Збільшення впливу олігархів.

2. Деградацію управлінської культури (див. окрему статтю).

3. Кінець другої великої хвилі реформаторів (перша прийшла наприкінці 2014-го).

Читайте також: Олігархи й порожній Кабмін: навіщо Зеленський змінив уряд

4. Повернення людей і практик епохи Януковича.

5. Ризик повноцінної фінансової кризи, до якої олігархічні медіа вже почали готувати українців.

Що буде далі?

Рейтинг президента не збільшиться: жодні медійні зусилля не здатні зупинити падіння, викликане об’єктивними причинами, адже на другий рік усі рейтинги падають. Рейтинг нового уряду стартує приблизно з тієї позначки, на якій зупинилося падіння попереднього. Перекласти негатив на уряд можна лише один раз, повторно це не спрацює.

Новий уряд не працюватиме ефективно, бо знатиме: хвалять не за ефективність, а за рейтинг, а рейтинг не зростає. Управлінські сигнали будуть ще суперечливішими, критерії ефективності ще розмитішими, управлінська культура ще менш ефективною.

Повернення людей епохи Януковича, поки що поодиноке, стане системою: багато звільнених старих корупціонерів уже планують повертатися на посади, заявляючи про своє незаконне звільнення. У цьому їм допоможуть суди та скасування окремих положень реформи державної служби, запроваджених попереднім урядом (а також можливе скасування люстрації Конституційним судом). Багато професіоналів, що прийшли в уряд за останні півроку, будуть звільнені чи самі підуть через неприйнятність висунутих до них вимог.

Співпраця України з МВФ опинилося під загрозою, а це не лише величезний фінансовий ризик, а й поганий сигнал всім іншим донорам і кредиторам, передовсім Європейському Союзові, внесок якого є найбільшим. Олігархічні медіа та депутати вже малюють нам перспективу дефолту (і це при тому, що торік Україна мала найкращу за 30 років макроекономічну ситуацію). Вітає український дефолт і Росія: адже в такому сценарії Росія стає незамінним партнером України, бо інших не залишилося, – таке вже було восени 2013 року, перед початком Майдану.

Сумно визнавати, що всі ці речі були передбачені у нашому прогнозі на 2020 рік. Ось цитата звідти: "…Олігархи поступово нарощують свій вплив через зміну уряду та (можливо) парламенту. Відставка уряду дуже ймовірна, але є варіанти, коли це станеться – навесні чи восени, і що уряд встигне зробити за цей час. Наступний уряд не буде ні професійним, ні монолітним – під питання буде поставлена сама ідея технократичного некоаліційного уряду, отже, наступний уряд буде значно гіршим і складатиметься з людей, що представляють різні групи олігархічних інтересів, а можливо, й російський інтерес".

Президент стомився й одним рухом перекреслив все хороше, що було почато за рік його президентства (про це вже відкритим текстом написала Financial Times). А водночас все погане нікуди не поділося. Це нагору з багнюки вибиратися важко. А вниз у багнюку легко, сила тяжіння сама все за вас зробить.

Тим часом зовнішні умови не просто погіршуються – вони наближаються до критичних показників, і про це читайте в наступній статті "Ідеальний шторм".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube