Ілюстративна світлина, автор – Reuters

15 березня був останнім днем, коли мешканцям Луганської області можна було перетнути лінію розмежування за звичним маршрутом – через старий Станичанський міст.

Аби запобігти поширенню коронавірусу, штаб Операції об'єднаних сил з 22 березня припинив рух через лінію розмежування з "ДНР" і "ЛНР". Це стосується як людей, так і транспорту, пише Яна Вікторова для ВВС Україна.

До закриття пунктів пропуску багато одержувачів української пенсії приховано готувалися, тому прискорили свій виїзд на підконтрольну Українї територію, пильно відстежуючи всі події в Україні та світі.

Тому більшість з них встигла перетнути "кордон" до закриття і має в запасі 59 днів для повторного проходження верифікаціі, щоб не втратити виплати української пенсії.

І кожен, звичайно, сподівається, що за ці 59 днів щось проясниться, налагодиться, вирішиться, і світ повернеться до колишнього життя.

"Сарафанне радіо"

Моя мама їздить в Мілове через Росію. Плановою датою виїзду був понеділок, 16 березня. Напередодні ввечері зателефонував перевізник і переніс виїзд на день – до з'ясування ситуації.

Читайте також: Война с коронавирусом на фронте. Сначала надо победить "совок"

Спрацювало те саме сарафанне радіо: "Наші хлопці мотаються цим маршрутом щодня, послухаємо, що вони скажуть".

Виявилося, Росія не пускає пішоходів і великі автобуси, тому групою з восьми літніх людей 17 березня вони виїхали через Росію в штатному режимі.

Виїзд був призначений на 4 ранку – час закінчення комендантської години по "республіці".

У Мілове пасажири дісталися швидко, пройшли верифікацію, забігли в магазини, аптеки і розбрелися по так званих "нічліжках", де багато хто з подивом дізнався, що в ніч з 17 на 18 березня Росія закриває кордони, і якщо не встигнути до 24:00 перетнути лінію розмежування, затриматися в Міловому можна буде на досить довгий час.

Доба в автобусі

Перевізник, мабуть, зі свого боку теж відстежував ситуацію, тому всіх забрали не о 3:00 наступного дня, як це було раніше, а в цей же день о 16:00.

О 00:30 мама подзвонила мені вже з території "республіки" – буквально за п'ять хвилин до закриття кордонів вони встигли пройти лінію розмежування.

Але оскільки в "республіці" діяла комендантська година, всі пасажири залишилися на кілька годин в маршрутці, а о 4:00 ми вже зустрічали маму на автовокзалі. Загалом добу в автобусі.

Дорога обійшлася їй цього разу раз в 1500 грн за особливий комфорт (їх везли, не висаджуючи, одним мікроавтобусом).

Ніхто з пасажирів не вимовив ні слова проти завищеної ціни – всі розуміли, що ризикували опинитися надовго далеко від Луганська.

Для моєї мами, як і для всіх пенсіонерів тут, питання пенсії – найважливіше.

І справа навіть не в сумі: на оформлення пенсії були витрачені безліч сил, коштів, здоров'я і часу.

І від цього здається, що пройти повторно всі етапи відновлення пенсії буде вже неможливо. Зараз процес оформлення української пенсії коштує в межах 10 000 грн з однієї людини одноразовою оплатою наперед.

Що думають луганські пенсіонери

Багато пенсіонерів розцінили закриті кордони як продуманий хід української влади, щоб заощадити на соціальних виплатах.

Багато хто говорить, що рішення про закриття кордонів – на руку українській владі, тому що багато пенсіонерів не зможуть пройти повторного процесу оформлення української пенсії, а хтось просто помре в процесі карантину.

Власне, зняти готівку можна і в "республіці" в численних комерційних центрах за певний відсоток, але це не знімає найважливішого питання – перетину лінії розмежування раз на 59 днів для проходження процедури верифікації.

У маленькому восьмимісному автобусі, яким мама поверталася з Мілового, везли різне – мед, масло, ковбасу, ліки, готівку.

Кожен по-своєму готувався до ізоляції і карантину, намагаючись взяти про запас найнеобхідніше на його думку.

От тільки ніхто не бачив масштабів вірусу в повному обсязі, вважаючи, що якщо в "ЛНР" немає хворих (щоб уникнути паніки в місцевих новинах кажуть саме це), карантин не може бути тривалим, а, значить, скоро все буде, як і раніше.

У випадку моєї мами ми дістаємо всі ліки для неї в Україні через друзів, а потім з величезними складнощами переправляємо їх у "республіку".

Вдома є необхідний запас ліків на пару місяців.

Я знаю, що така ситуація у багатьох, тому що запасатися великою кількістю ліків немає сенсу і грошей.

Читайте також: “Внедрить схемы, заткнуть рот СМИ”. Почему власти обсуждают введение чрезвычайного положения

Але навколо нас є величезна кількість людей похилого віку, які жили тільки з українських пенсій – могли харчуватися, купувати ліки, зводити кінці з кінцями, допомагати дітям і онукам.

"Як бути зараз, я не знаю"

З України везли необхідні медичні препарати для особистого користування. Хоча навряд чи всі ці старенькі до кінця усвідомлюють, що ситуація з тим, що відбувається, настільки страшна. У місцевих новинах навмисно роблять акцент на соціальні проблеми і "обстріли України республіки".

Деякі пенсіонери – друзі нашої родини – дуже зраділи, що змогли таки повернутися в Луганськ, додому.

І тільки через кілька днів прийшло розуміння, що в Україні залишилися діти й онуки, до яких не вибратися.

"Моїх дітей відпускають у відпустку. Раніше я їздила допомагати їм з онуком, як бути зараз, я не знаю, тому що його дитячий садок теж закритий", – каже одна знайома жінка.

"Я виїжджаю в Україну два рази на рік в санаторій, на що по пів року збираю гроші. Живу приватно, а в санаторії тільки п'ю воду і купую деякі процедури – так дешевше. Як мені бути тепер, я не знаю", – бідкається інша.

З "республіки", як і раніше, вивозять людей, аби вони дали присягу Росії при отриманні російського паспорта.

А по самих паспортах безперешкодно пускають до Росії, нібито, додому, навіть з порожньою графою прописки. Повернутися ж можна по паспорту громадянина "ЛНР".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube