Ще раз передивився "Спіймати Кайдаша". Взагалі то я рідко що передивляюся. А це настільки захопило, що не міг стриматися.

Другий раз зайшло ще краще ніж перший. Це – ознака дійсно хорошого фільму. Мабуть, передивлюся ще раз із родиною.

На цьому тлі одразу стали такими мілкими та поверховими голлівудські блокбастери та московські ідіотські серіали. Ну і, тим більше, всяке лайно кварталівське.

Стало ясно й очевидно, що українцям цікавіші фільми про українців, а не про вигаданих маасковських мєнтів, бандюків, бізнес-лєді й олігархів із їхніми картонними "страданіямі".

Читайте також: Непафосні "Черкаси" показали справжній героїзм – побутовий

Кайдаші – це про нас. Те, що гріє і пече душу одночасно.

Навдивовижу глибокий фільм. Дякую сценаристці, дякую творцям і особливо акторам. Ну реально не грають, а живуть.

Упізнав все – від мови та побуту, до сварок і страждань зі сміхом і героїзмом.

Все наше життя українське...

Бляха, захопливо...

Як сам прожив....

Читайте також: Ліна Костенко завершує роботу над чотирма новими книжками

За основу взято "Кайдашеву сім'ю" Нечуя-Левицького, але дуже вдало переписано у сучасних реаліях. Без дуркування й ідіотського блазнювання.

Найбільше сподобалась Мелашка – от реально знаю таку. Мотря – просто шедевр. Карпо – цілісна натура. Лаврін – чиста душа і козак-герой в однім флаконі.

Окрема номінація – мова. Жива, правдива, така як є. Зачепило серце і душу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube