Ілюстративна світлина

У 1848 році німецькі філософи Карл Маркс та Фрідріх Енгельс опублікували свій епохальний політичний трактат "Маніфест Комуністичної партії". "Мара бродить Європою, – писали вони, – мара комунізму. Всі сили старої Європи об'єднались заради священної боротьби з цією марою", у своєму блозі пише британський журналіст та дипломат Богдан Нагайло.

Зараз, 172 роки потому, перефразовуючи їх, як грім посеред ясного неба, об’явилась мара коронавірусу, що загрожує не лише Європі, а більшості світу. І міжнародна спільнота щонайменше з деякими заходами із запізненням узялась позбавляти нас від цієї сучасної напасті.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, уже було здійснено радикальні заходи, спрямовані на те, аби стримати вірус і розпочати його ліквідацію. Міжнародні кордони закриті настільки, наскільки це дозволяє війна з Росією на Донбасі, введено суворий карантинний режим, і напоготові заходи у разі погіршення ситуації. Солдати долучились до поліції в патрулюванні столиці та інших міст, і невдовзі очікується проголошення надзвичайного стану по всій країні.

Це величезний тест для всіх, а для України тим паче. Йдеться не просто про те, аби впоратись з надзвичайною ситуацією з точки зору подолання кризи та виявлення лідерства, мудрості та відваги. Йдеться про рівень політичної культури, розуміння відповідальності та відданість взаємопов'язаним ідеям загального блага, так само як і національним інтересам, що також під загрозою.

Читайте також: Плохие новости для России, или На что пойдет Путин ради вечной власти

Введення надзвичайного стану, економічні потрясіння, паніка та неабияка тривога створюють умови, що представляють величезну спокусу недобросовісним, цинічним та жадібним політикам, бізнесменам, спекулянтам та п’ятій колоні. Ситуація вимагає людяності, емпатії та солідарності, а також нульової толерантності до зловживань та експлуатації, і найбільш суворих санкцій, накладених законом.

Це час відкласти в сторону політичні амбіції заради національної єдності. Президент та його уряд мають подати приклад, що ми усі заодно. Як ми виберемось, буде залежати від того, наскільки кожен із нас політик, олігарх, прокурор, священник, журналіст, студент, працівник чи фермер. Чи будемо в змозі згодом перефразувати Черчилля і сказати, що для нації це був "зірковий час"?

Так багато інших думок та емоцій постають враз. Звісно, у цій ситуації непевності й тривоги хтось думає про тих, хто найменш підготовлений зустріти виклик, про найменш вразливих: літніх людей, бідних, хворих та покинутих. Але разом з тим про медичних працівників, поліцію та військових, які забезпечують порядок, й інших, які мають продовжувати працювати разом ради забезпечення продуктами та надання критичних послуг.

А також про солдатів, які наражуються на ризик на фронті на Донбасі, захищаючи Україну від російської агресії. Раптово вони опинилися під ще більшою загрозою – не лише від російських обстрілів і снайперів, а й від невидимого біологічного ворога, що атакує тихо, і так само нещадно, з будь-якого напрямку.

Так, нині Україна має війну на двох фронтах – проти епідемії войовничого експансіоністського націоналізму Росії, а також проти пандемії коронавірусу, жодна з яких не має поваги до міжнародних кордонів. І це суттєво ускладнює виклик, перед яким постала країна.

Останні шість років євроатлантичні союзники Києва надавали істотну підтримку в стримуванні російської загрози шляхом накладання санкцій на Москву, відтак усвідомлюючи більш широке міжнародне значення ситуації. Але сьогодні, коли кожен з українських союзників і сам зіштовхнувся з неочікуваними величезними труднощами, викликаними коронавірусом у всіх сферах життя, вони зайняті важливими справами вдома та Україна, як ніколи раніше, муситиме робити все найкраще, аби постояти за себе сама.

Кремль розуміє це і насправді використовує пандемію. Путін заявив, що Росія "під контролем" завдяки "вчасним" заходам Кремля. Його державні медіа обвинувачують Європу в "неправильному" подоланні пандемії, відтак підкреслюючи "провал солідарності ЄС".

Путінський цинізм не знає меж: щойно він оголосив, що російська армія пришле засоби медичної допомоги, необхідні Італії у боротьбі з коронавірусом. Водночас його сили продовжують вбивати та ранити українських солдатів щодня на Донбасі, й він нехтує боротьбою з пандемією на територіях України, що перебувають під російською окупацією.

Хто б міг уявити такий похмурий сценарій епідемії та війни, що більше нагадує середньовічну Європу, ніж 21 століття? Що ж, французький письменник-екзистенціаліст Альбер Камю напевне зробив це у своєму алегоричному романі, написаному в 1947 році під назвою "Чума". Дуже актуальну знов, цю книгу, перекладену українською та російською, необхідно сьогодні читати звідусіль, де тільки можливо.

Написана якраз після Другої Світової, "Чума" блискуче поєднала в собі два типи зараження – фізичне, власне хворобою, та психологічне – згубною ідеологією, подібною на фашизм, яка була розповсюдженою формою експансіоністського націоналізму того часу. Як люди дають собі раду, чи як мають давати собі раду в подібних ситуаціях, будучи ізольованими, вразливими, тривожними з поширенням інфекції?

"Історія знала стільки епідемій, скільки і війн, – пише Камю. – Втім, чума і війна завжди однаково заставала людей зненацька". І Україна, ледве оговтавшись від народного визвольницького повстання 2013−2014 років, відомого як Революція Гідності, зазнала цих потрясінь більш ніж належить. Ключове питання у тому, як Україна впорається з величезним завданням відбивати дві смертельні загрози водночас. Чи вплине ця незвана, і тепер уже неминуче шокова терапія на одужання, і, зрештою, стан здоров’я в цілому? Чи фізична епідемія лише послабить національний організм?

Читайте також: Шість років війни не розвінчали ілюзій Путіна щодо України

Камю спонукає нас зробити правильно. "Я стверджую лише те, що на цій землі є епідемії, а є жертви, і від нас залежить, скільки є змоги, не ступати на бік епідемій". Він нагадує нам: "Все, що є правдою про зло у світі, є правдою також і для епідемій. Вони допомагають людям вознестись".

Пригадаймо також ще кілька рядків із відомої промови, виголошеної Черчиллем 18 червня 1940 року, лише за місяць після вступу на посаду прем'єр-міністра (до речі, як голова однопартійного уряду), коли нацистська Німеччина проявила готовність здолати Великобританію, і національна єдність була вкрай важливою. Вони підходять до сьогоднішньої ситуації в Україні, особливо напередодні безпрецедентного надзвичайного стану:

"…формування такого масштабного та неоднорідного за своїм складом керівництва саме по собі є завданням складним, але при цьому необхідно також пам’ятати про те, що ми ось-ось вступимо в один із найбільших поєдинків в історії, і що ми ведемо його на кількох фронтах… – казав Черчилль країні. – Перед нами постануть складні випробування. Нас чекають багато місяців затяжних боїв і жорстоких страждань… Питаєте, яка наша мета? Я скажу коротко: перемога. Перемога за будь-яку ціну… перемога, попри те, якою би складною не була дорога до неї. Тому що без неї будь-що інше принесе нам неминучу погибель".

Ізольовані карантинними заходами як сьогодні, ми принаймні маємо при собі поради та висновки таких гігантів як Черчилль і Камю, що допоможуть нам пройти крізь це випробування тут, у наш час і в нашому місці.

Переклад НВ

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube