Настав час трохи подивитися на світ, яким він буде після коронавірусу. Адже лише так можна побачити як нові можливості, так і глухі кути, яких треба остерігатися.

Епідемія стала спусковим гачком давно назрілих криз, тож нинішня ситуація у світі виходить далеко за рамки суто медичних проблем, сильно впливаючи на економіку, політику, етику, культуру тощо (а часом перевертаючи їх догори дригом). Буде коректно сказати, що світ перебуває в системній кризі.

Перша важлива теза: нинішня системна криза не ламає трендів, які існували до її початку, а лише сильно їх пришвидшує. Я не доводитиму цієї тези теоретично, а просто пропоную розглянути її на багатьох наведених нижче прикладах. Втім, так поводяться всі кризи: вони виконують функцію акселератора, прискорюючи рух, перемотуючи плівку вперед, щоб старе й віджиле нарешті відпало, а нове проросло й укріпилося.

Важливо підкреслити, що в цій статті я виходжу із припущення, що людство переможе епідемію. Звичайно, є ненульова ймовірність, що вірус мутуватиме, світ накриють друга, третя й наступні хвилі, причому мутації не зменшать їхньої смертності (науковці кажуть, це буде ознакою штучного походження вірусу: природні віруси хочуть жити, а значить, навчаються менше вбивати своїх носіїв, щоб більше поширюватися; так наш біологічний вид навчився співіснувати з багатьма вірусами, а вони з нами). Світ, в якому палає безкінечна епідемія – це абсолютно інший світ, але така траєкторія малоймовірна. Так само малоймовірно, що якась група людей стане пожиттєвими носіями вірусу: самі вони не хворіють, але безкінечно заражають всіх інших, тож їх необхідно на все життя примусово ізолювати в "лепрозоріях ХХІ сторіччя". Такі малоймовірні й дуже відмінні сценарії не розглядатимемо. Отже, виходимо із припущення, що епідемію можна подолати.

Друга важлива теза: багато трендів йде парами, і світ іще остаточно не зробив свій вибір між двома альтернативами, обидві з яких чітко проявлені. Такі тренди ми називаємо варіативними.

1А. Глобалізація. Найбільший тренд останніх п’ятдесяти років набирає ще більшої сили. Події в невідомому місті на віддаленому континенті безпосередньо впливають на ваше життя (а також на вашу смерть). Вірус не знає кордонів. Тепер набагато більше людей зможуть показати на мапі невідомі їм раніше країни. І боротьба з вірусом відбувається по всьому світові: мережа вчених не знає кордонів, так само як і їхній мікроскопічний ворог. Після завершення кризи світ стане ще глобалізованішим.

1Б. Протекціонізм. Водночас ми бачимо посилення і протилежного тренду, який так само вже певний час проявляється у світі. Кожна країна веде битву з епідемією самотужки. Знов виникли вже позабуті кордони, подекуди перетворившись у неприступні стіни. Не чути голосу міжнародних організацій і надурядових структур – лише голос національних урядів. Національна держава, яку хтось уже думав викинути на смітник історії, знов мобілізована та вступає в битву за вакцину, тести, маски й медичну апаратуру, використовуючи всю свою силу й не зважаючи на інтереси інших. Після завершення кризи національні держави лише посиляться.

2А. Електронні комунікації. Карантин виявився потужним способом боротьби з епідемією, і це призвело до різкого збільшення онлайнового складника життя й бізнесу, хоча цей тренд давно набирав силу. Спілкування робоче й ні, покупки, адмінпослуги, розваги, навчання – все це сильно посунулося в онлайн. Очевидно, у відповідь на цей попит виникне значно різноманітніша та якісніша пропозиція. Все, що дотепер робилося офлайн або ж було недостатньо зручно – віднині назавжди буде в онлайні, із максимальним комфортом.

Читайте також: В Україні вирує потрійна криза. Виживання залежить від конкретних рішучих дій

2Б. Живі комунікації. Ми залишаємося біологічними істотами, і нам потрібно живе спілкування, обійми, перебування у спільному просторі. Після довгої вимушеної перерви буде сильний сплеск потреби, тож кількість вечірок, концертів, виставок, спортивних змагань, конференцій і всіляких корпоративних і клубних подій різко підскочить вгору й закріпиться на новому рівні. Ми знову відчуємо цінність особистого спілкування (виявилося, так легко це втратити) і вже ніколи не відмовимося від нього. Віртуальний офіс ніколи не замінить живого. Дистанційне навчання не замінить живої групової творчості та спілкування.

3А. Соціальна дистанція. Під час кризи люди вимушено більше думають про себе та близьких. Епідемія навчила нас тримати дистанцію: невідомо, хто стоїть перед тобою с черзі чи йде назустріч тобі вулицею. Треба менше довіряти незнайомцям. Треба тримати дистанцію – фізичну та психологічну. Психологічна дистанція так само потрібна, бо ми щойно пережили важкі часи й, можливо, навіть втратили близьких.

3Б. Соціальна згуртованість. Внаслідок епідемії люди стали набагато більше відчувати відповідальність одне за одного, і тут річ не лише в альтруїзмі: не виключено, що допомагаючи іншому сьогодні, ти робиш важливий внесок у порятунок самого себе завтра. Люди стали більш здатними на колективну дію.

4А. Тотальне спостереження. Корпорації та держави все більше слідкують за нами, збираючи все більше інформації. Раніше вони знали про вас більше, ніж ваша мама; тепер вони знають про вас більше, ніж ви самі. Цей тренд давно набрав силу, але пандемія коронавірусу суттєво збільшила необхідність у спостереженні. Тепер Великий Брат дивиться на нас із екрана кожного смартфона (і спостерігає з його камери), шукає наше обличчя на тисячах відеокамер, що відслідковують кожен наш рух, використовує всі наші ґаджети, щоб дізнатися про наше здоров’я та настрій.

4Б. Жага свободи. Тренд на збільшення свободи – це найдавніший, найбільш сталий і непереборний тренд протягом останніх трьох тисяч років. Попри певні відкочування назад, людство потроху просувається в цьому напрямку, і наш час не став винятком. Все менше влади мають центральні уряди, все більше влади мають міста, місцеві громади, громадські об’єднання. Монополію на владу зруйновано, джина свободи не можна загнати назад у пляшку. А головне – люди стають поінформованішими й навчаються більше відповідати за самих себе. Далекий уряд не допоможе проти сміття у власному дворі.

От на таких розтяжках сидить нині світ (на професійному жаргоні "розтяжка" – це пара варіативних трендів, щодо яких неможливо сказати, в який бік поверне, – а це визначає можливість радикально різних сценаріїв).

А чи є тренди, які не мають відповідних парних альтернатив – іншими словами, невідворотні тренди? Трохи є. Всі вони також вже давно набирали силу.

5. Турбота про здоров’я. Ми вже більше ніколи не будемо такими безтурботними, як раніше. Пережитий досвід страху за себе та близьких примусить більше людей піклуватися про здоровий спосіб життя й ранню діагностику. Десятки мільйонів людей раптом усвідомили, що вони смертні. Більше того, частина можновладців усвідомила, що лікуватися доведеться в рідній країні.

6. Поширення релігії. Смертність і незахищеність. Вірус – це ворог, якого не видно, і він стріляє навмання. Хто з десятків людей в автобусі, у черзі, у крамниці заразиться, а хто вийде неушкодженим? Як пояснити те, чого не може пояснити наука? Як назвати сили, яких ми не розуміємо? Екзистенційних питань більше, відповідей менше. Кожна світова системна криза збільшує релігійну віру, а найглибші з них породжують нові релігії.

Читайте також: Як Швеція дає раду коронавірусові

7. Цифровізація. Те, що пішло зі старого теплого "лампового" аналогового простору у цифровий простір, вже не повернеться назад. Це стосується і бізнесових процесів, й адміністративних послуг, і звичок кожної людини. Однозначно це не новий тренд, але системна світова криза його прискорила.

8. Гнучка робота. Криза примусила компанії навчитися віддаленій роботі, перенесенню більшого навантаження на фрилансерів та аутсорсинґ. Межа між робочим і приватним життям іще більше розмилася. І ці зміни є незворотними. Буде менше нудних нарад, буде більше веселих месенджерів.

9. Організаційна культура. Водночас із попереднім трендом стало менше контролю, більше довіри, менше командування, більше автономності. Найбільше виграли організації, в яких усе це було закладено в культуру ще до кризи.

10. Біотехнології. Сюди вже давно йшли інвестиції, але тепер їх буде більше й більше. Вже не інформаційно-комунікаційні технології стануть рушієм подальшого розвитку та полем конкуренції країн, а саме біотех.

11. Тривожність. Цей тренд вам не сподобається, але й він не є новим. Тривоги у світі стає більше, і це почалося не вчора. Епоха безкінечного зростання та процвітання завершилася. Тероризм, війни, нестабільність, економічні кризи, а тепер іще й пандемія. Люди стануть іще тривожнішими, і політики ще успішніше торгуватимуть страхом і надіями.

12. Посилення країн-гегемонів. Попросіть сто різних людей пробігти марафон, і хтось із них вважатиме це непоганою розвагою, інший дістанеться фінішу геть виснажений, хтось зійде з дистанції, а хтось помре після перших десяти кілометрів. Світова системна криза посилює сильних і послаблює слабких – розрив між ними збільшується. Але не думайте про силу та слабкість в термінах ВВП і військової моці. Коректніше буде сказати: світова системна криза робить слабшими крихких і сильнішими антикрихких (цей термін запровадив Нассім Талеб, автор "Чорного лебедя"). Антикрихкість – властивість системи, що робить її сильнішою після криз. Антикрихкість країн визначають інституції, культура, еліти та громадянське суспільство. Вже видно, що Китай і Німеччина виявилися антикрихкими, а про США та Росію ми поки нічого не можемо стверджувати.

Так чи інакше будь-яка велика системна криза завжди несе очищення: від слабких людей, слабких компаній, слабких країн, непотрібних витрат, застарілих процесів, невиправданих обмежень, закоснілих традицій, нереалістичних починань тощо. На жаль, цими слабкими ланками можемо виявитися ми самі або наші близькі.

Хотілося би розглянути більше трендів, але обмежує обсяг статті. Сподіваюся, мені вдалося передати вам дух часу, той самий Zeitgeist, який нестиме і надихатиме післякризову епоху.

Ви бачите, що ключові тренди, які визначатимуть обриси майбутнього світу, все ще варіативні. Вибір не зроблений. Цей вибір роблять не уряди, не таємні ложі і не ради директорів корпорацій. Цей вибір роблять люди світу, ми з вами. Вибір, який ми робимо зараз, незалежно одне від одного й часто не здогадуючись про це, визначить наше майбутнє. Можливо, в різних частинах світу зроблять протилежний вибір, і внаслідок цього між ними заляже прірва. Будьте пильними та свідомими.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube