Результати одного з останніх досліджень, проведених у Стенфордському університеті, доводять, що стрес значно ускладнює ухвалення ефективних рішень щодо майбутнього. Це через вплив стресу на пам’ять.

Ми використовуємо пам’ять не лише для того, щоб пригадувати минуле, але й спираємось на спогади, щоб планувати майбутнє.

У стані стресу ми не здатні спиратися на когнітивні системи, які лежать в основі пам’яті, ми не спроможні «діставати» з досвіду власні моделі поведінки, які дозволять розв'язувати проблеми ефективніше й швидше.

Дослідники провели ряд експериментів, у яких через МРТ вони відстежували зв’язок між поведінкою учасників й активністю мозку. Учасники експерименту здійснювали віртуальні прогулянки різними містами. Після того, як більшість звивистих маршрутів стала добре знайомою учасникам, і вони їх легко впізнавали, науковці попросили самостійно спроектувати шлях до одного із зазначених пунктів.

Щоб перевірити вплив стресу на проектування шляху, учені перед виконанням завдання попередили частину учасників про можливий незначний удар електричним струмом під час прокладання маршруту. Було зазначено, що можливий удар аж ніяк не пов’язаний із виконанням завдання.

Читайте також: У Києві запустили безкоштовну платформу емоційної підтримки містян

Ті учасники, яких попередили про можливий електричний шок під час проектування маршруту до точки призначення, частіше відходили від раніше вивченого маршруту. Учасники, яких не попереджали про можливу загрозу електричним струмом, демонстрували швидше й активніше прокладання маршрутів до точки призначення, спираючись на попередні подолані маршрути.

До початку шляху учасників віртуально тримали на вихідній позиції. Сканування мозку учасників під час очікування старту показало, що гіпокамп тих, хто відчував стрес від можливого удару струмом, був менш активним. Саме гіпокамп мав би бути активованим під час пригадування учасниками подоланих раніше маршрутів. Активність у лобно-тім'яних ділянках також була низькою. Саме ці ділянки приводять нервові процеси у відповідність до поточних цілей.

Проведена робота показала науковцям, що стрес ускладнює пошук і використання спогадів, що необхідні для проектування майбутнього.

Читайте також: Тревога, раздражение и агрессия. О трудностях самоизоляции

Експериментатори вважають, що це дослідження вперше показує, як руйнування мережі лобових часток гіпокампу через стрес переводить пам’ять в автономний режим під час процесів планування.

Головний висновок: плани на майбутнє залежать від того, у якому стані ми їх складаємо.

1. Наше майбутнє залежить, серед іншого, від того, наскільки ми уявляємо (плануємо) те, що хочемо отримати.

2. Для того, аби ефективно планувати майбутнє, головною передумовою (з огляду на нові дослідження) є психоемоційний стан, у якому ми перебуваємо під час планування.

Перебуваючи в стресі, ми втрачаємо можливість уявити бажане майбутнє через обмежену здатність спиратися на позитивний досвід.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube