Я от дивлюся на всі ці східноазійські приклади успішної боротьби з поширенням коронавірусу й думаю про те, наскільки при порівнянні з Європою/Україною не враховують величезної культурної різниця.

Читайте також: 10 тез про кризу: перемагають демократичні країни із сильними інституціями

Вона в тому, як суспільства сприймають лідерство, і які ролі відводять лідерам (в азійських суспільствах менше рівності й на добре, і на зле), яке ставлення до правил і тих, хто їх порушує чи нехтує ними (краще не пробувати), який вигляд має охорона цих правил, хто і як може санкціонувати насильство, і як до цього ставитимуться об'єкти, на яких ця сила може бути спрямована (як до невідворотності, з якою сходить сонце, тече вода, і минає час).

Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Японія і навіть Сингапур (в якому немає змагальної політики у традиційному розумінні) – це все суспільства, де: 1) держава сильна, але вона є сервісом для суспільства; 2) держава має високий рівень довіри, мандат від суспільства, її лідерство очікуване, і його ніхто не заперечує; 3) лідерство не свавільне, воно обмежене якщо не правилами, то не менш вагомими культурними рамками відповідальності: або через меритократичні процедури й високу конкуренцію при сходженні нагору, або через страх дуже вірогідного падіння вниз: рівність усіх, навіть найвищих перед незалежними судами. І гонконгські протести – це підтвердження цінності цієї системи. І припинення/призупинення протестів на час епідемії – теж.

Читайте також: Стара платівка: Китай бреше про боротьбу з епідемією за схемою російської пропаганди

Громадянин має підстави довіряти державі, бо та має (професійні, компетенційні) підстави для своєї влади, а політичні лідери, попри високу владну дистанцію, не дивляться на суспільство як на безсуб'єктний ресурс. Підзвітність, хоч і сформульована іншакше, ніж у Європі, але теж є основою служіння держави суспільству. Держава ж має підставу довіряти громадянинові, бо (із релігійних та історичних причин) громадяни привчені(ші) до усвідомлення того, що якість життя приходить із виконання обов'язків.

І ще одне. Важливо розуміти, яка величезна різниця між цими п'ятьма азійськими тиграми, а на противагу – з одного боку, КНР, а із другого, Таїланд/Малайзія/Індонезія/Філіпіни й інші країни Південної Азії. Це різні світи в межах дуже умовно означеного континенту.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube