MENU

Конфлікт іграшок і цукерок: мусимо усвідомити, що самі є джерелом небезпеки

522 0

На першому тижні квітня пішли окремі роздратовані повідомлення, що в шанованих мережевих магазинах виставили у продаж м’які іграшки, пошиті у формі коронавірусу. Таких випадків було небагато, вони викликали обурення покупців, і забавки зникли чи не того ж дня, що й з’явилися. (Але є і в нас у маркетах такі, знайшла фото). Тим часом від лютого відомі переважно бюджетні серії м’яких іграшок продаються разом із захисною маскою, яка пасує вашому ведмедикові, кролику, покемонові. У цій ситуації мене особисто дивує, чого це виробництва чекали з подібними ініціативами так довго?

Ця інформація дісталася до мене якраз тоді, коли я читала про запеклі війни, що про них раніше й не підозрювала. Виявляється, що ринок іграшок для малят повсякчас протистоїть ринкові солодощів, бо останні – бідні упосліджені родичі, і їм зась навіть думати про таке, що "іграшкові виробники" втілюють спокійно. Та воно і зрозуміло. Уявіть собі на мить карамельку у формі коронавірусу чи рідку цукерку, замасковану під антисептик. І яке має бути гіпертрофоване почуття цинічного у споживача такого смаколику. А от плюшеві ведмедики в респіраторах – прошу пана.

Розкажу кілька випадків, де "функціональну асиметрію" солодощів й іграшок не можна не помітити, а потім скажу, до чого я це все веду. До плюшевої корони ще повернемося, терпіння.

1960-ті, США. На ринок харчових продуктів випустили цукерку у вигляді заштрику. Пластиковий шприц, наповнений різнокольоровим драже, яке можна всмоктати через соломинку, що нагадувала голку. Заштрик насолоди звався "Hippy Sippy". До цукерки додавалися значки зі слоганами "Ніколи не досить!", "Спробуй усе!", "Вмажся смакотою!", "Розкатай реальність!". 1960-ті загравали з чималим арсеналом наркотичних речовин, героїнові заштрики – один із них. Цю практику й імітували нові цукерки.

Кілька років після того, скажімо, був випадок майже аналогічний: одна із фірм почала виробляти карамельки у вигляді люльок для куріння трави, і їх насправді дуже скоро почали використовувати саме в такій функції. Десять років до того: на ринку були широко розповсюдженні жуйки й цукерки у виглядів сигарет. Їх продавали запакованими буцімто в сигаретні пачки, що були розмальовані під "Лакі страйк" чи "Мальборо". Тихо-мирно ці продукти з полиць зникали разом із хвилями антилегалайзу чи антикуріння.

Читайте також: Пандемія нагадала всім про кордони, надто – у нашій свідомості

Здебільшого така саме доля спіткала й шоколадки, відлиті у формі пляшечок і наповнені настоянками чи лікерами. Нині такі солодощі у продаж поступають у спеціалізовані відділи й із позначкою-попередженням. Але саме драже-заштрики спричинили колосальний скандал. Їх розцінили як пропаганду наркоманії, на компанію подали позов, суд фірма програла, і товар зняли з виробництва. Скандал цей зчинили виробники іграшок і їхні лобісти.

Виробники іграшок завжди мали більше свободи у випуску дражливих із соціального погляду товарів. Раз-по-раз виникають скандали щодо продажу зброї для дітей, різного мілітаризованого приладдя, але закінчуються такі скандали нічим. Виробники іграшок закликають припинити цензуру, наполягають на ліберальних свободах самовираження, історії такі закінчуються. До наступного разу.  Виняток був хіба один: під люту роздачу початку 2000-х потрапили фірма, яка випускала іграшкові "пояси шахідів" (так, і таке теж було).

Щодо "героїнових карамельок", то природно звернули увагу: є купа дитячих забавок, які імітують медичне обладнання – шприци зокрема. І нікого це не бентежить. Комусь можна імітувати зброю-наркотики-алкоголь, комусь – ні. Виробники іграшок стверджують: вони не імітують, вони створюють оригінальний продукт. Себто роблять вигляд, що самої зброї та наркотиків не існує, є тільки іграшки. Симулякри, себто, а не імітації. Чомусь їжі це робити не дозволяють. Зрештою, цукерки ми пхаємо таки до рота, вони стають частиною нашого тіла – либонь у цьому і проблема, що успадковується не тільки форма, а й спосіб вживання.

І тут іще один скандал, свіженький. Із продажу зняли невинні лимонні карамельки, які продавалися у формі білого порошку із соломинкою для смоктання. Юні споживачі почали їх нюхати, знімали про це відосики та влаштовували флешмоби. Продуктові настав кінець. Іграшка, яка би значуща для розвитку дитини вона не була, ніколи не стане частиною тіла дитини. Солодощі – так.

Досить із пізнавальними історіями, хіба ще одне нагадаю. Ефект так званих "мерзенних цукерок". Кожен із нас мав із ними справу: це желейні цукерки в максимально натуралістичному вигляді павуків, змій, черв’яків, щелеп, мозку, очей, пальців, лайна; є й екзотичніші випадки: вушну сірку продають в упаковці у формі вуха, треба паличкою відлущувати жовте желе, струп’я, налиплі буцімто на медичний пластир, кров у медичних "системах" для переливання, шмарклі, які треба висякати із пластикового носа.

Кілька років тому вистрелила одна інді-цукерня, що робила на День святого Валентина анатомічно точні людські серця з шоколаду. Фірма, що працює фактично місяць на рік за попередніми замовленнями, процвітає. "Мерзенні цукерки" запитані. Свого часу їх розробляли як смаколики на Геловін і на День мертвих, але нині вони – цілий рік напохваті. Ні в кого ніяк нарікань із приводу.

Читайте також: 12 трендів найближчого майбутнього: яким буде світ після коронавірусу

Бажання пожирати те, що має викликати огиду (а значить, мусить задіювати інстинкт самозбереженя, так працює огида: не тягни до робота небезпеку!), сполучається із саморуйнівним домаганням, апріорі людині притаманними. А саме: перенести щось, що загрожує тобі ззовні, у простір власного тіла й так взяти під контроль. Стати самому собі небезпекою, але не насправді, а наче бавлячись у загрозу. Наступний крок – бути джерелом хвороби для іншого. Конфлікт іграшок і цукерок, які імітують небезпечні для людського життя практики, – це якраз конфлікт зовнішнього та внутрішнього джерела небезпеки. Іграшка ззовні, цукерка зсередини.

Й от тут ми полишаємо затишний простір іграшок-солодощів і повертаємося до нашої незатишної реальності. І тут уже все буде насправді.

Наслідком пандемії та карантинних заходів мусить стати зокрема одне суто світоглядне зрушення: ми мусимо усвідомити, що самі є джерелом небезпеки. Буквально, дуже буквально. Необхідність носити захисні маски викликає панічний спротив не тому, що це незручно, не тому навіть, що це дорого й енергетично затратно ту маску знайти. Маски не захищають вас від зараження. Вони захистять іншу людину, якщо ви хворі.

Ми тільки-но привчилися до ідеї, що будь-яка загроза скерована на нас, і ми потребуємо бути захищеним. Аж от новина: загроза є всередині нашого тіла, і це від нас треба захищатися. Ми чудові, кожен із нас персонаж – пасивне зло, такий от парадокс. Зрештою, пасивність нині схвалюють, що не менш парадоксально. "Сиди дома. Допоможи подолати вірус".

Отож ти спроможний зробити щось корисне тільки тоді, коли нічого взагалі не робиш. Та навіть щоб грати із плюшевим коронавірусом, треба буде докласти якоїсь позірно активності. Тому краще не треба – сиди й тим допомагай. Чекай на прихід карамельки у виглядів вакцини.  

Написала – видихнула. І тут виявила, що поспішила я з висновками. Щойно відома студія шоколаду виклала промо-фото: їхніх шоколадних кроликів до Пасхи прикрасили цукровою глазур’ю – намалювали їм захисні білі маски.

Сиди спокійно. Нічого не роби. Піди з’їж цукерок. Вимий руки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Ганна УЛЮРА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини