Рішення про відставку керівників Державної податкової та Митної служб Сергія Верланова й Максима Нефьодова не видавалося б таким анекдотом, якби вимога їхнього звільнення не була б одним із головних пояснень доцільності відставки міністра фінансів Ігоря Уманського, призначеного на цю посаду за кілька тижнів до власного звільнення й відправленого у відставку за кілька тижнів до звільнення тих, кого він намагався звільнити.

Читайте також: Руйнування інституцій бумерангом ударило по тих, хто його розпочав – Пекар

Втім тепер Уманський – радник неформального віцепрезидента країни Андрія Єрмака, а до Нефьодова приходять із обшуками.

Із цього можна зробити прості висновки. Перший – у владі триває кадрова катавасія, обумовлена ​​нездатністю як голови держави, так і представників його оточення до вироблення критеріїв відбору професіоналів і неповагою до процедури, без якої будь-яка держава перетворюється на посміховисько.

Читайте також: Ні фільму, ні президента, ні людини: провальний підсумок провального року Зеленського

Другий – навіть ті пристосуванці у професійному середовищі, які сприйняли обранню Зеленського в ролі політичного ліфта, не можуть не помітити, що ніякого ліфта немає. А є підлога, на якій об будь-якого з них із задоволенням витруть ноги. І це стосується всіх – і тих, кого вже вигнали, і тих, кого скоро виженуть.

І третій – немає ніякої кризи управління державою. Тому що немає управління.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube