Григорій Голобородько

Подія, яка ввійшла в історію Другої світової як "зустріч на Ельбі" справді була символічною. Адже в серці розгромленої нацистської Німеччини встановили прямий контакт сухопутні війська союзників – Радянського Союзу та Сполучених Штатів, розрізавши тим самим німецькі війська навпіл. Іще чинив опір Берлін, іще Гітлер будував химерні плани, іще гинули тисячі й тисячі вояків різних армій і цивільних осіб у багатьох країнах Європи, які були ареною бойовиська, – проте кінець Третього Райху став самоочевидним.

Отже, звернімося до фактів історії. Поблизу Торґау на Ельбі 25 квітня 1945 року з американцями зустрілися бійці 1-го Українського фронту. Йшлося не тільки про назву – там був високий відсоток солдатів-українців, мобілізованих як під час проходження цього фронту через територію УРСР, так і на території самої Німеччини – адже звільнених "остарбайтерів", здатних носити зброю, негайно забирали до піхоти. Починаючи з 16 років і допоки могли тримати в руках гвинтівку чи автомат. Адже всі можливі й неможливі мобілізаційні ресурси на той час були вичерпані, отож "ости", серед яких більшість становили українці, стали у великій пригоді.

Читайте також: Проігнорувати цей неприйнятний жест Трампа й Путіна не можна – дипломат

Тож цілком закономірно, що першим американським воякам простягнув руку офіцер-українець. Хоч офіційно (реальне й офіційне за радянських часів дуже часто було чимось істотно відмінним) першими на Ельбі зустрілися американський патруль під командуванням секонд-лейтенанта Вільяма Робертсона із радянськими розвідниками лейтенанта Олександра Сильвашка. Не українця, але білоруса, родом з-під Мінська.

А за півтори години до цієї офіційної, санкціонованої командуванням і політвідділом зустрічі відбувалася інша – стихійна, незапланована, як і має бути на реальній війні. Йшлося теж про розвідників: з американського боку – патруль лейтенанта Альберта (Бака) Коцебу, недавнього студента зі штату Техас, з радянського боку – група гвардійців під командуванням старшого лейтенанта Григорія Голобородька – у мирному житті слюсаря-механіка з Полтавщини, який потрапив на фронт іще 1941 року.

Читайте також: Від "духу Ельби" смердить путінізмом, а Київ чомусь заціпило

Тоді ж військові кореспонденти зустрілися з Голобородьком і Коцебу, розпитували їх, дали свої матеріали до газет, але... Героями зустрічі на Ельбі стали інші. Чому? Чи то в біографії Голобородька був якийсь "неправильний" момент, чи не сподобалося походження лейтенанта Коцебу: серед його предків були драматург Август Коцебу, російський і німецький політик і драматург, і визначний російський мореплавець Отто Коцебу, учасник кругосвітніх подорожей і досліджень біля берегів Аляски. То чи не були батьки чи якісь родичі лейтенанта Коцебу втікачами з більшовицької Росії? Цілком імовірно. А на додачу серед американських розвідників були такі собі сержанти Джозеф Половський, Мюррей Шульман і Пітер Ситник, народжені в сім’ях емігрантів із українських теренів...

Тож, схоже, пильні політпрацівники та СМЕРШ вирішили не ризикувати і призначили інших героїв "зустрічі на Ельбі". Схоже, це рішення до певної міри діє донині: в українському сегменті інтернету десять років тому я знайшов одну-єдину згадку про Григорія Голобородька – у Книзі пам’яті Полтавської області, випущеній наприкінці 1990-х, нині цих згадок трохи більше, хоча їх можна перерахувати на пальцях однієї руки...

То чи справді на Ельбі з американцями в 1945 році зустрілися росіяни?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube