MENU

Від "духу Ельби" смердить путінізмом, а Київ чомусь заціпило

1145 1

Історичні заяви політиків є не лише коментарями минулого, що показують солідарність – вони є декларацією цінностей і показником того, що є нормальним у сучасному світі.

Про що говорить документ "Спільна заява президента США Дональда Трампа та президента Росії Володимира Путіна щодо 75-ї річниці зустрічі на Ельбі", опублікований на сайтах Білого дому та Кремля одночасно 25 квітня 2020 року?

Це – чергова спроба з боку Росії уявити себе неіснуючою наддержавою СРСР, привласнюючи розгром нацизму одноосібно самій собі. Жодного слова – про жертви, які були принесені іншими країнами та народами, зокрема, тими, які насильно перебували у складі найбільшої у світі тюрми народів.

Це не дивує, адже керівництво Кремля історична справедливість у питанні Другої світової війни цікавить в останню чергу. Для офіційної Москви – це підстава пропаганди мілітаризму всередині своєї країни та засіб політичного просування в зовнішньому світі.

У цій "історії" дивує мовчанка та сліпота з боку керівництва нашої країни щодо того, що держава-агресорка вкотре одноосібно забрала собі право на перемогу над нацизмом – передовсім в України, яка зазнала чи не найбільших утрат у цій війні.

Звичайно ж, у найкращих традиціях радянської пропаганди керівництво Кремля не згадує в цьому спільному тексті, що саме Радянський Союз розв'язував Другу світову війну разом із нацистською Німеччиною. Документ заявляє, що "зустріч на Ельбі – кульмінація колосальних зусиль багатьох країн і народів, які об'єдналися в рамках Декларації Об'єднаних Націй від 1942 року", – хоча саме факт посилання на цей документ є дуже промовистим.

Читайте також: Проігнорувати цей неприйнятний жест Трампа й Путіна не можна – дипломат

Адже документ називається Декларацією, а не Договором, як мало би бути для укладення військового союзу. Союзний договір у вигляді декларації запропонувала американська сторона, аби уникнути процесу ратифікації такого договору сенатом США й неминучої тоді гострої критики СРСР за укладення пакту Молотова-Ріббентропа 1939 року, який, власне, і став передумовою і поштовхом для розв'язування Другої світової війни гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом.

"Дух Ельби" є прикладом того, як наші країни можуть відкласти в бік суперечності, збудувати довіру та співпрацювати в ім'я спільної мети", – каже спільна заява. Але ж це була зустріч радянських (серед яких були українці, білоруси, росіяни, грузини й інші), американських і британських солдат, а не російсько-американська зустріч Путіна-Трампа.

Зрештою, не згадано, що керівництво СРСР "відкласти суперечності" із Заходом змусила лише загроза повного розгрому з боку гітлерівських військ в 1941 році – до цього план Сталіна був такий, що полум'я світової революції мало би запалати й на Заході.

Симптоматично, що цей текст не каже про наслідки Другої світової війни. Адже тоді доведеться говорити про Холодну війну та про 45 років "залізної завіси" через весь європейський континент "від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці". Про мільйони післявоєнних жертв репресій в СРСР та країнах, які опинилися в його сфері контролю. Про радянські танки в Берліні в 1953-му, у Будапешті в 1956-му та Празі в 1968-му роках.

Ідемо далі. "Даючи сьогодні відсіч найсерйознішим викликам XXI століття, ми віддаємо данину поваги доблесті й мужності всіх тих, хто разом бився для розгрому фашизму". Якщо Москва ставить підпис під цією тезою, то вона має насамперед дати відсіч сама собі за анексію території іншої країни 2014 року, за гібридну війну на Донбасі та 14 тисяч убитих українців, за брехню та пропаганду ненависті до решти світу в найкращих традиціях Геббельса.

Найбільшим викликом XXI століття є саме імперські амбіції Кремля та його зазіхання на Україну, Грузію, Молдову та країни Балтії, базовані на концепції "руского міра", співзвучної гітлерівському Третьому райхові для "фольксдойчів".

Читайте також: ДБР погрожує В'ятровичеві п'ятьма-вісьмома роками тюрми

Те, чого не згадано в документі – це істеричні намагання Кремля переконати світ у "нацистському" характері держави України, а також запакувати свої терористичні дії на Донбасі та на всій території України під маску "боротьби з нацизмом". Мабуть, "перейменування" окупованого Донецька на "Сталіно" – теж частина святкування 75-річчя сталінської "перемоги"?

Дивує також те, що ця заява суперечить багатьом попереднім заявам уряду США, котрі засуджують як агресивний мілітаризм, так і ресталінізацію Росії.

Керівництво української держави має відреагувати на цей текст та поставити такі запитання американським і британським партнерам:

• Чому про 75 річницю зустрічі на Ельбі роблять заяви два президенти, оминаючи керівників інших держав, причетних до цієї зустрічі та розгрому нацистських злочинців у 1945 році?

• Чи підписуються вони під амбіціями Москви привласнити собі одноосібно перемогу в Другій світовій війні за рахунок жертв, українців зокрема?

• Чи є "духом Ельби" фальсифікація історії та пропаганда мілітаризму і сталінізму?

• Які цінності транслює ця заява в контексті намагання Росії сьогодні зруйнувати міжнародний світовий лад і підірвати демократію в різних державах світу, включно із США?

• Якщо ні, то чи не ходить привид путінізму світом?

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Соломія БОБРОВСЬКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини