Протягом 1988–1994 років на британському телебаченні й радіо існувала заборона на трансляцію виступів представників екстремістських угруповань Північної Ірландії – як католиків, так і протестантів, пише для "Еспресо" Віталій Портников

Прем'єр-міністерка Марґарет Тетчер і її наступник Джон Мейджор вважали, що не можна заохочувати терор. Заборону було знято тільки після початку мирного процесу в Ольстері.

Зрозуміло, що цю заборону й тоді, і зараз сприймали, м'яко кажучи, неоднозначно. І не тільки журналісти, які вважали, що влада зазіхає на свободу слова, на їхнє право розмовляти з тими, із ким вони вважатимуть за потрібне. Але й багато прихильників екстремістів – як католиків, так і протестантів.

Читайте также: Казарін: Гордон – це імітатор, який успішно прикидається журналістом

Прихильники республіканців вважали, що вони мають право на насильство, якщо вже не вдається відновити територіальну цілісність Ірландії мирним шляхом. Прихильники лоялістів були переконані, що потрібно захищати цілісність Сполученого Королівства – якщо вже сама влада діє не так жорстко, як їм хотілося б.

Те, що в результаті гинули мирні люди, мало кого цікавило. Для радикалів життя їхніх співвітчизників – тим паче коли це представники протилежного табору – це всього лише політичний інструмент. Не більше того. І саме з цим не могла погодитися "залізна леді". Вона була категорично проти того, щоб віддавати екстремістам право на насильство, та ще й легітимізувати їхні дії в медіа.

Але – якщо так задуматися – а чим ризикувала тоді Тетчер? Щонайбільше – сплеском терору в Ольстері. Щонайменше – і це тоді було фантастикою – втратою Північної Ірландії. Але в цілому Великій Британії як державі нічого не загрожувало й не могло загрожувати. Я вам більше скажу: Англія залишиться Англією навіть якщо раптом втратить і Північну Ірландію, і Шотландію, і навіть Уельс.

З Україною зовсім інша ситуація. Коли ми легітимізуємо окупацію, коли ми усміхаємося різним там поклонським – ми ставимо під сумнів саме майбутнє існування нашої держави як такої. Тим паче, що в нашій країні не так уже й мало прихильників "руского міра". І вже тим паче чимало тих, кому все одно. Тому я думаю не про цих людей. Якщо Україна перетвориться на Український федеральний округ Російської Федерації, вони цього навіть не помітять.

Читайте також: Імітація Єрмака й Зеленського робить Україну легкою здобиччю Путіна – Портников

Гордон усе так само братиме інтерв'ю. Тільки стане набагато обережнішим. "95 квартал" придумає нових "Сватів". У маршрутках, як і зараз, працюватиме "Русское радио", а пасажири – обговорюватимуть підвищення пенсій і клятих американців. На уроках історії розповідатимуть, як мазепинці, петлюрівці, бандерівці й "порохоботи" намагалися перешкодити "віковій дружбі" російського й українського народів – але нічого в них не вийшло.

Проблеми виникнуть тільки в українських патріотів. Одних знищать . Інших посадять. Третіх виженуть. Тих, хто залишиться, перетворять на жебраків-маргіналів. Канал "Інтер" про це не розповість. У нього будуть інші новини.

Я не намагаюся в чомусь переконати цих патріотів, серед яких є і мої колеги, що вважають – можна брати інтерв'ю в Поклонської, адже це свобода слова. І є прихильники влади, які вірять, що з Росією можна про щось домовитися. Я просто попереджаю їх про наслідки їхньої власної короткозорості. Не тільки про наслідки для держави, а й про наслідки для них самих, для їхніх сімей, для їхніх батьків і дітей. Буде практично те ж саме, що в Криму й на Донбасі. Тільки гірше.

І якщо вас не дуже цікавить доля України, дорогі друзі, то подумайте бодай про себе. Зрозумійте, що ви захищаєте нашу країну для вашого ж власного блага, для вашої безпеки. Для вашої можливості вижити й жити. Україна – це не абстрактне поняття. Україна – це не Гордон, не Зеленський, навіть не виборці Зеленського й не глядачі Гордона.

Україна – це кожен із нас.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube