Учора, 13 травня, парламент ухвалив у першому читанні наш законопроєкт про підтримку культурних індустрій №3377. Його співавторами стали члени комітету з гуманітарної та інформаційної політики від усіх фракцій і груп. Потреба не просто підтримки, а порятунку культури – очевидна.

Читайте також: Мінералка знову перемагає культуру. І так уже майже сто років

Музеї, книгарні, театри, кінотеатри, музиканти, кінематографісти, організатори фестивалів і виставок зазнали величезних збитків через карантин. Але, на відміну від інших держав, де на підтримку культури під час епідемії виділено багатомільярдні дотації, українська влада заходилася добивати культуру.

На врученні Шевченківської премії в березні Зеленський пафосно цитував слова Черчилля про неприпустимість скорочення видатків на культуру. А вже за кілька тижнів президентська партія протягнула зміни в бюджет, яким найбільше урізали фінансування саме цій галузі. Й урізали б іще більше, якби не зусилля "Європейської солідарності" й усіх, кому небайдужа українська культура.

Читайте також: Історія повторюється? Ось що трапилося з нами в 1923–1932 роках

Законопроєкт 3377 має пом’якшити цей подвійний удар по культурі. Він передбачає грантову підтримку культурних ініціатив та індустрій як через Український культурний фонд, так і через Держкіно, Інститут книги, агентство у справах туризму, надає установам та індустріям культури низку тимчасових пільг. Тому дуже важливо цей закон якнайшвидше ухвалити в цілому.

Але цього замало. Якщо ми не хочемо, щоб коронавірусна криза, помножена на недолугість влади, знищили всі здобутки останніх років у розвитку українського кіно, книговидання й інших культурних індустрій, маємо надати їм значні податкові преференції та відновити повноцінне бюджетне фінансування. Без культури – немає нації, і надмірна економія на культурі – це національне самогубство.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube