В Україні російські спецслужби підкупом намагалися викрасти секретні документи щодо роботи вітчизняного потужного ракетного комплексу Р-360 "Нептун" – надсекретного проєкту, яким могла би пишатися будь-яка держава-член НАТО. Тоді як нардепи декількома словами в документі про бюджет країни ледь не звели нанівець всі досягнення у розробленні такої страшної для ворога української ракети.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Зазначається, що на початку травня агент ФСБ РФ купив в українських військових, які були присутні на випробуваннях "Нептуна", частину документації щодо ракети. До того ж росіян цікавила саме справжня інженерна перлина проєкту – головка самонаведення крилатої ракети.

"Офіцери переконали агента, що готові продати більше документів – аби дали більше грошей. Спрацювало. Операцію української контррозвідки зняли на приховані камери. Як тільки агент отримав частину документації, його взяли на гарячому", – йдеться в повідомленні.

Читайте також: Винахідник майбутнього. Як Борис Малиновський розвивав українську кібернетику з 50-х років минулого століття

Відомо, що затриманим виявився Олександр Рущак, який більше двадцяти років провів за ґратами з короткими перервами на свободу. За його словами, він був тільки кур'єром: із ФСБ зв'язувався телефоном, відправляв їм фото документів, а гроші знаходив у підготовлених схованках.

Водночас розслідувачі зазначають, що про те, хто саме з військових має доступ до інформації про "Нептун", російська сторона, найімовірніше, знала заздалегідь. Адже мета ворога – зробити все можливе і неможливе, щоб "Нептун" ніколи не став на бойове чергування в Україні.

"Вони шукають слабке місце унікальної ракети. Але, виявилося, слабке місце не тільки "Нептуна", а й усієї ракетної програми, створили самі українці. Це залишки радянських міжконтинентальних балістичних ракет СС-24, які зберігаються на Павлоградському хімічному заводі. Майже чотири десятки гігантських циліндрів – у кожному по 50 тонн паливної суміші", – йдеться в матеріалі.

Читайте також: Українські спецназівці тренувалися брати кораблі на абордаж. ФОТО. ВІДЕО

Як відомо, соцмережі періодично лякають павлоградців цими ракетами, стверджуючи, нібито, через них екологія міста перебуває під постійною загрозою.

Насправді старі СС-24 – це не токсичний непотріб, а стратегічний ресурс. Оскільки Павлоградський хімзавод – єдине місце у світі, де зі старого ракетного палива створюють нове – для нових українських ракет. Це єдине джерело палива і бойових частин для всієї української ракетної програми. Тобто, не буде цього ресурсу – Україна залишиться не тільки без "Нептуна", але і "Вільхи", "Тайфуна", боєприпасів тощо. Як говорить гендиректор ДП НВО "Павлоградський хімічний завод" Леонід Шиман, без палива, яке виробляють тут, ці проєкти можна закривати.

Але водночас високоточний удар ракетна програма отримала від тих, хто повинен був її захистити – від українських нардепів. Зокрема, зазначають розслідувачі, восени 2019 року, ухваливши держбюджет, парламент несподівано урізав фінансування переробки міжконтинентальних ядерних ракет СС-24, які базувалися в Україні.

"Не знаю, чи могла Росія вплинути, але їм це дуже вигідно. Думаю, вони дуже раділи, оскільки, чим ми слабші у військових силах і озброєнні, тим легше з нами розмовляти. Не тільки на Донбасі, не тільки в Мінську, але і в світі", – додає Шиман.

Читайте також: Что предвещает нашим Воздушным силам декада больших перемен​​​​​​​

На щастя, програму вдалося врятувати – уряд терміново знайшов спосіб фінансування, а це більше 130 млн гривень.

Тож зараз Україна здатна створити ракету середньої дальності – таку, якою із агітаційних плакатів Радянський Союз лякав Сполучені Штати за часів холодної війни.

"Якщо Києву вистачить політичної сміливості піти на такий крок, Україна, за необхідності, буде здатна дістати військові цілі за 5 000 кілометрів від кордонів. Навіть за Уральським хребтом. Непоганий ресурс для стримування оскаженілого противника. І спроби Москви зупинити цей раптовий поворот – лише підтверджують правильність такої української стратегії", – резюмують розслідувачі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube