От, чесно кажучи, дістало. Чому? Ну чому спроби просто логічно розібратись, спроби проаналізувати адекватність карантинних заходів миттєво наштовхуються на дебільне "...так ви що? В короновірус не вірите?".

Це не просто відсутність логіки - це щось абсурдне і досить страшне в результаті. Бо підміняються поняття. Замість розмови та аргументованої дискусії про те як боротись з реальним вірусом нам пропонують дивний вибір. Не вірити в ефективність протиепідемічних заходів, що автоматично означає зарахування в ряди тих, хто "не вірить в вірус".

Читайте також: Харари о наблюдении за населением во время COVID-19: Пандемия – не война

Чи тотально вірити в усе. Без аналізу, без спроб розібратись. Як можна вірити чи не вірити в вірус? Це релігія? Хоча для багатьох це стало саме релігією, де виконання ритуалів є начебто гарантією позитивного результату. А якщо позитивного результату немає - винуваті ті, хто не хоче виконувати ритуали. Саме ритуали. Бо нічим іншим це назвати не можна.

Я розумію, що в основі всього лежить банальний страх за себе. Який примушує відключати здатність мислити логічно, аналізувати факти. Але це аж ніяк не рятує від вірусу. Це лише дає можливість зробити винуватцями неефективності протиепідемічних заходів не тих, хто придумав ці заходи, а тих, хто сумнівається в їхній ефективності.

Читайте також: Bloomberg: Коронавірус перемагає, нам доведеться жити з ним й у наступному році

Отже, вся логіка направлена на просту річ. Заборонити думати та аналізувати і добитись тотального виконання ритуалів, якими б абсурдними вони не були. Бо тоді створюється ілюзія реальної боротьби. Тоді вивищується власна позиція начебто відповідальної людини. Тоді сам факт сліпої віри (не в вірус, а в засоби боротьби з ним) стає начебто гарантією від всіх негараздів...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube