Рішення окремих місцевих про «заборону» на своїх територіях грального бізнесу – це, звісно, цікаво, але не має відношення до законності та конституційного ладу.

Закони – вони тому і закони, що діють на всій території держави, і наявність єдиного простору законодавства – це те, що вирізняє єдину суверенну державу. Звісно, закони можуть не подобатися, але це лише означає, що усі ті, хто вважають закони такими, мають боротися з ними наявними методами.

Наприклад, правовими (подавати позови у суди), або політичними (вибороти владу на виборах та змінити законодавство згідно до набутих повноважень). Але якщо закон діє – він діє на всій території держави. От уявіть собі, що завтра якісь облради відмовляються виконувати закон про державну мову? А після завтра – про військовий обов’язок. Мовляв, хтось, може десь і воює, а ми – ні. І все. Немає держави. Проходили. Знаємо.

Читайте також: Зеленский подписал закон о легализации игорного бизнеса. Что предусматривает документ?

Звісно, я розумію, що ухвалення відповідних рішень – це спроба сподобатися виборцям перед виборцями. Дешевим, і простим способом. І з «Києвом» повоював, і турботу про громадян показав. Так до «карантинного сепаратизму» у нас додається «гральний». Все це говорить про причини, чого місцеве самоврядування у нас було тривалий час далеким від ефективності. Проблема не лише у відсутності фінансування, проблема, яка почала вирішуватися у межах децентралізації, але й у тому, що у нас підміняють самоврядування генеруванням політичних проблем, які до самоврядування не стосуються.

Читайте також: НАЗК: Закон про гральний бізнес, підписаний Зеленським, створює корупційні ризики

Ну і ще. Зневажати проблему – не те саме, що її вирішувати. Я уже багато років повторюю: гральний бізнес у нас існував увесь час заборони. У формі «лотерей», комп’ютерних клубів, «космолотів» та інших форматів. Єдина відмінність – гроші йшли у кишеню корупціонерів, а не у бюджет. Звісно, «комусь» ця модель не могла не подобатися. Звідси – опір легалізації грального бізнесу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube