Вчепившись у "всеохопне перемир'я" як в останню надію, Зеленський, схоже, не розуміє, що російський "гібридний мир" на Донбасі спрямований як на створення проблем українським Збройним силам, так і на руйнування внутрішньої підтримки чинної української влади

Фактичний кінець і без того сумнівного перемир'я, скромно названий чинною владою "очевидними спробами зірвати режим припинення вогню", та анонсований Пушиліним, хоч і не здійснений артилерійський удар по українських позиціях, які не сподобалися керівництву сепаратистської "республіки" – все це, схоже, в черговий раз стало сюрпризом для Банкової.

Українська виконавча влада почала реагувати активно – і при тому достатньо хаотично. Здебільшого – виключно на дипломатичному полі.

В суботу очільник українського МЗС Дмитро Кулеба намагався терміново скликати на неділю засідання ТКГ, яке не відбулося. Сьогодні він ініціює термінову розмову зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим (будемо сподіватися, не тільки за допомогою відповідного поста на Facebook, хоча принципової різниці, насправді, немає). Якщо діалог відбудеться, український дипломат почує черговий набір звичних рекомендацій "домовлятися зі своїм народом у ОРДЛО", і попросити Верховну Раду призначити вибори на окупованих територіях.

Читайте також: Срыв перемирия на Донбассе: что дальше?

Очільник української делегації в ТКГ Кравчук доповів, що "українська сторона робитиме все, щоб не допустити зриву перемир'я на Донбасі".  Проросійське видання повідомило, що українські воїни траншеї ніби як закопують і їдуть з позицій. При цьому самі бійці дані спростували, акцентувавши, що лишаються на місці. Крім того, спецмоніторингова місія ОБСЄ підтвердила, що траншеї були викопані до 5 липня цього року, тому порушенням угоди про припинення вогню не можуть вважатися аж ніяк. У Пушиліна тим часом повідомили, що помітили "певну активність українських військових на лінії зіткнення", але не розуміють,  "чи спрямовані ці дії на демонтаж незаконно споруджених позицій або ж навпаки на ще більше їх зміцнення". Тому, мовляв, поки спостерігають, а "операцію з усуненню українських укріплень" перенесли на 9 вересня. 

На Банковій, скоріше за все, гарячковито намагаються сконтактувати з Європою – і очікують на ймовірне продовження ескалації. Якого, звичайно, не буде. Мине тиждень – і наявна криза на лінії зіткнення у Донбасі ніби як "розсмокчеться", що дасть чинному керівництву України можливість звітувати про нові "дні без бойових втрат", скромно оминаючи питання стосовно тих, хто підірвався на мінах, був застрелений в "сірій зоні" і т.д. При тому на Банковій, ймовірно, навіть відчують себе героями, які "впоралися із ситуацією".

Хоча в реальності команда чинного президента, здається, зазнає радикальної поразки.

Штука в тому, що ціль атак сепаратистів і росіян – це не тільки, а може навіть не стільки створення реальних проблем на фронті. Не те що Путіна, який санкціонував всю цю історію, а навіть Пушиліна, який озвучував російські вказівки, навряд чи цікавили кілька десятків метрів траншей біля населеного пункту Шуми під Горлівкою, які стали формальною причиною конфлікту.

Далеко важливішим завданням для Кремля є зруйнувати ті залишки підтримки чинної президентської команди, які залишилися в рядах електорату Зеленського. І, по можливості, радикалізувати противників чинної влади. Стимулюючи при тому "втому від України" в Європі.

І події на фронті цілком вписуються в цю схему. Нові втрати в рядах ЗСУ, при чому – від безпосереднього обстрілу, множать на нуль "досягнення" команди Зеленського, яка дуже любить звітувати виборцям про те, скільки днів на було бойових втрат. Втрати відновились, і приховати це вже не вдасться. Розповісти своїм політичним прихильникам про досягнення у справі "просто перестати стріляти" стане помітно складніше.

Читайте також: Алексей Арестович: Перемирие разрушает "ДНР"и "ЛНР" быстрее, чем война, поэтому перемирий они соблюдать не будут – это лишает их всякого смысла существования

Згода виконувати очевидно невиправдані вимоги бойовиків, натомість, зі зрозумілих причин роздратує патріотичну частину населення і навряд чи покращить бойовий дух української армії. Чисельні і хаотичні рухи Банкової, пов'язані з дипломатичною реакцією на загострення конфлікту, звичайно, занепокоять Європу. Але після кількох повторів подібної ситуації занепокоєння неминуче зміниться роздратуванням.

Тому складається враження, що загострення на передовій і демарші сепаратистів – це спроба не так розхитати українську оборону (хоча і тут можливі певні досягнення), як розхитати підтримку Зеленського. І коли на Банковій це зрозуміють, відбудеться планова, а не термінова зустріч мінської ТКГ. На якій Києву повторно озвучать геополітичну ціну за "іще більш всеохопне перемир'я". Після якої Зеленському таки доведеться вибирати. Між розробкою заходів реальної протидії на провокації сепаратистів, які б назавжди вбили у Пушиліна охоту щось там іще вимагати. Ну, і тривіальною капітуляцією. Щоправда, подібний вибір був би простішим і ефективнішим, якби його зробити просто зараз.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube