Чи повинна бути освіта поза політикою, яка форма участі, або залучення та в чому є ризики?

Вчорашня конференція з висування кандидатів партією "Слуга народу" та проведення публічного заходу презентації окремих кандидатів на подвір'ї поважного Київського національного університету ім.Т.Шевченка провокує правильну по своїй суті, але дуже заполітизовану за формою дискусію щодо законності партійних заходів на території ВНЗ.

На жаль, репутаційно постраждав саме університет, тоді як партія влади отримала широкий резонанс, а партії опозиції – підставу для критики влади.

Дискусія має генезис і полягає в тому, що ми оперуємо незабутнім досвідом виборів, коли ректори ВНЗ в примусово-добровільній формі виступали довіреними особами кандидатів від влади на виборах, лобістами перемоги цих кандидатів методами прямого та жорсткого адміністративного тиску на студентів. Цей тиск здійснювався через примушування до голосування, чіткого поділу викладачів та студентів на своїх і чужих, нещадного переслідування інакодумства.

Свободи, формування особистості громадянина, права були нормами документів, статутів, але не практики їх застосування. У 2004 році в університетах, які знаходились не в регіонах з монолітним електоральним полем ректори дозволяли собі забороняти громадську активність, вдавались до погроз та залякування відрахування, а тих, хто не особливо заглиблювався у тонкощі політичної боротьби під примусом виганяли на мітинги та зустрічі з політичними діячами. Непоодиноким був недопуск до навчального процесу за колір одягу, або обшуки в гуртожитках на предмет "забороненої літератури". Це відбувалось в історичному вимірі зовсім нещодавно.

Аполітичність освіти стала певним запобіжником. ЗУ "Про освіту", а саме, ч.3 ст.31 була розширена у 2020 році прямою забороною у закладах освіти зберігати, розповсюджувати та розміщувати матеріали з найменуваннями політичних партій, або їх символіки. Ця норма поширюється на навчальний процес, у виборчому законодавстві, будівлі навчальних закладів комунальної та державної форми власності.

Читайте також: Atlantic Council: П’ять передбачень щодо майбутніх місцевих виборів в Україні

Станом на вчора, партія, яка провела свій з'їзд/конференцію вже стала суб'єктом виборчого процесу навіть до реєстрації списків кандидатів в ТВК. Тоді як кандидати ними стануть після реєстрації, а агітація за них чи партію є цілком законною з точки зору виборчого законодавства виключно після відкриття виборчого фонду. Звісно, виборчий фонд не міг бути відкритим, так як списки кандидатів фізично не були подані та зареєстровані відповідною ТВК.

Таким чином, партія могла уникнути критики, якби провела цей захід після реєстрації та відкриття фонду та законно, в межах законодавства, яке регулює виборчі процеси, оплатити оренду території під презентацію кандидатів.

Кандидат, партія на договірній основі має право за рахунок коштів виборчого фонду орендувати приміщення не залежно від форми власності. Якщо власник, розпорядник надав приміщення в оренду кандидатові, партії, то на цих же договірних умовах повинен надати його будь-якому іншому учаснику виборів. Цим забезпечується рівність можливостей та умов для всіх.

Які у нас залишаються невідомі:

1) Яка форма власності території біля будинку університету (власність, оренда, суборенда) та на яких умовах було надано в оренду/користування/використання цієї території партії СН?

2) Яка вартість цих послуг, адже, будь-який інший суб'єкт виборчого процесу має право вимагати на тих же умовах цю територію?

3) Якщо партія вже є суб'єктом виборчого процесу, адже, офіційно висування відбулось, то оплата партійного заходу відбулась за кошти політичної сили, хоча виборчий фонд не відкрито? До речі, ОПОРА пропонувала, щоб зобов'язання відкриття фондів діяли з моменту висування, а не реєстрації.

Читайте також: Український народ має не впустити свій шанс зробити правильний вибір на місцевих виборах, – Сергій Євтушок. ВІДЕО

Що вартувало б робити освітянам:

- Інституціоналізувати політичну просвіту в навчальні плани. Як бути громадянином, виборцем, політично грамотною особистістю, знати свої права та обов'язки;

- Уникати залучення інституцій до політичної боротьби, щоб мати можливість як залучати до своїх лав носіїв різних ідеологій та переконань, так і користуватись довірою з боку суспільства;

- Не повертатись до імперативних тверджень про політику та політиків зразка 2004 року та максимально дистанціюватись від партій, виробляти культуру політичного дискурсу, але мінімізувати використання власної репутації, ресурсів для короткотермінових тактичних партійних видових протистоянь.

Фото лише засвідчує крайній вияв протистояння студент-ректорат, які, я сподіваюсь, ніколи не повернуться на практиці.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube