Ще торік Український інститут національної пам’яті розробив проєкт нового українського військового поховального ритуалу. Ціль зрозуміла – віддавати шану загиблим військовим (і померлим ветеранам російсько-української війни) за новим українським ритуалом, опертим на традиції Армії УНР та досвід провідних держав – учасниць НАТО. У практичній площині це означало замінити додаток №18 чинного Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України, який регулює порядок поховання військовослужбовців

Таку роботу зробили. Ще два роки тому, стараннями Міністерства у справах ветеранів, виготовили весь необхідний інвентар для репетицій. За період із вересня по листопада 2019 року з Окремим президентським полком провели шість репетицій, три з яких – на Лісовому кладовищі Києва. Репетиції зняли на відео. Відзнятий матеріал переглянули й обговорили на нарадах із залученням ветеранів сучасної російсько-української війни, ГШ, МОУ, НГУ тощо. Як результат – ми одержали проєкт документа й відеопосібник.

Вже цього року міністр оборони одержав доручення від президента "розробити новий військовий поховальний ритуал". Ініціативу спустили в Генштаб. Там скликали нараду, на яку запросили й мене від УІНП. За основу взяли готовий проєкт ритуалу. У результаті Міноборони щедро збагатила документ традиціями СРСР і радянської армії. Всі зауваження УІНП та Мінвету, як усні, так і надіслані офіційними листами, проігнорували. Врешті законопроєкт відправили на погодження зацікавлених органів, оминаючи УІНП.

Читайте також: Слово "мир" в окупації може йти тільки в сукупності із "трудом" і "маєм" – Асєєв

Серед принципових пропозицій Міноборони – це зміна категорій осіб, на яких поширюється новий ритуал. Якщо УІНП ц Мінвет наполягали, що Україна як держава віддає військові почесті винятково українським воїнам – Міноборони принципово й послідовно просуває свій перелік осіб, яким Україна віддаватиме шану як полеглим героям. Тут, поряд із українськими військовими, нам пропонують:

• військовослужбовців, звільнених із військової служби із правом носити військову форму одягу, ветеранів військової служби;

• героїв Радянського Союзу;

• героїв соціалістичної праці;

• повних кавалерів ордена Слави;

• овних кавалерів орденів Трудової слави;

• овних кавалерів ордена "За службу Батьківщині у Збройних Силах";

Читайте також: Бутусов: Міністр оборони Таран зобов'язав штрафувати й позбавляти вояків премій за вогонь у відповідь по російських окупантах

• осіб, нагороджені чотирма й більше державними нагородами України або СРСР, чотирма й більше медалями "За відвагу", удостоєних цими державними нагородами (званнями) в період Другої світової війни й осіб із інвалідністю внаслідок Другої світової війни.

Варто пояснити, що ветерани військової служби – це не просто гарне словосполучення, це термін зі статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Ця категорія охоплює і військовослужбовців колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

На превеликий жаль, Міноборони надзвичайно важко й боляче прощається із радянськими (насправді російськими) військовими традиціями. Більшовицьку некрофілію – подають як компроміс. Мовляв, ми не проти вашої Армії УНР і УПА, так уже й бути, але ж і ви не чіпайте святого – мощей Леніна!

Передчуваючи, який резонанс викличе нова редакція закону: "Як же так?", "Як до такого допустили?!", "Що вони там собі думають?!" – публікую лист міністра оборони, яким законопроєкт надсилають на погодження зацікавленим органам.

Можливо, Міноборони змінить свою думку, і мощі преподобного Леніна, покровителя Міністерства оборони України, ми залишимо в московському мавзолеї, – не пхаючи їх поряд із полеглими українськими героями.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube