"Не найбільша проблема збройних сил…" (Багато літер).

128-ма бригада приймала вітання з нагоди 95-річчя. Публічно керівництво країни й армії не відреагували, але соцмережі та деякі ЗМІ таки потрапили в пастку дати. "128 окрема гірсько-піхотна Закарпатська бригада – одна з найстарших в Україні. Офіційно заснована 1922 року. У воїнів ювілей – бригаді офіційно 95 років", – пише "24 канал" на сайті. Сторінка підрозділу у Вікіпедії – взагалі "клондайк" інформації.

Розберімо окремі цитати:

"Веде свою історію від Туркестанських стрілецьких полків Російської імператорської армії, окремі з яких були засновані ще в XVIII ст."

Тобто українська бригада веде початок від російської імператорської армії?

"Офіційною датою заснування вважається 12 липня 1922 року, того дня був виданий наказ, згідно з яким 1-ша Туркестанська стрілецька бригада була розгорнута в 1-шу Туркестанську стрілецьку дивізію".

1922 рік, Туркестан – це Україна? Ні. А що це?

Це цікаво, щоб глибоко не копати, беремо ту ж Вікі: "Туркестан – історико-географічна область, що у XIX – на початку ХХ століть включав території Середньої та Центральної Азії, а також частково сучасного Казахстану, заселені переважно тюркськими народами. По революції 1917 і громадянській війні (? – В. Г.) у Туркестані була створена Туркестанська автономія та інші короткочасні держави (! – В. Г.), проте регіон був завойований більшовиками, увійшовши до складу СРСР…"

Опа, так війна була не громадянська, бо ж – Туркестанську автономію й інші держави (!), проте регіон завоювали більшовики, таким чином вони опинилися в СРСР. Хто завойовував регіон? Ті ж таки підрозділи, котрі склали потім 1 Туркестанську стрілецьку дивізію, від котрої веде свій родовід 128 українська бригада? Тобто український підрозділ веде свій початок від окупаційної дивізії? Виходить так. 

Проти кого воювали підрозділи Туркестанської дивізії? Знову дивимося Вікі-сторінку 128 бригади: "У 1921-22 рр. підрозділи бригади, а відтак дивізії залучені до ліквідації басмачів (! – В. Г.) у Самаркандській області. У 1923-26 рр. дивізія бере активну та успішну участь у боях з басмачами в районі Середньої Бухари та Ферганській долині".

Читайте також: Чому в нашу армію вертається совок

Хто такі басмачі? Ага – Абдула з "Білого Сонця". Але басмачі це… відкриваємо Вікі: 

"Басмацтво було спрямоване проти (! – В. Г.) поневолення середньоазіатських республік Радянською Росією, повалення влади Рад і відновлення (! – В. Г.) національної державності в цих регіонах. Воно набуло великої популярності серед широких верств населення, яке пильно стежило за діями комуністів на попередньо захоплених ними територіях (! – В. Г.) і за рівнем життя там. Басмачі вели партизанську війну проти радянських окупаційних (! – В. Г.) військ, знищували колгоспи та видавали листівки і газети, що спростовували (! – В. Г.) радянську пропаганду і закликали до боротьби з окупантами рідної землі. У 1920–1923 роках основні басмацькі загони були розгромлені частинами Червоної Армії та загонами комуністів і найманців з місцевого населення".

Знайома історія, чи не так? Більшовики, котрі силою захоплюють чужі землі, нищать чужі держави, ну просто як в Україні 1917-1921 років, правда? Виходить 128 наша бригада веде свій родовід від окупаційних більшовистських (російських) підрозділів? Виходить так.

Окупанти й інтервенти Туркестанської дивізії проявили себе в гіршій ролі знову о 23:00 23 жовтня 1956 року. Дивізії наказано здійснити інтервенцію (!) в Угорщину . Що робила Туркестанська дивізія в незалежній країні? Вбивала. У відкритих джерелах вказуються прізвища шести офіцерів та 35 солдатів і сержантів радянської 128-ї, які загинули в Угорщині 1956 року. Отже, після придушення в Туркестані, Угорщина стала другим місцем ганебних дій. І не останнім – в 1968 р. підрозділи 128-ї взяли участь в операції "Дунай" – вторгнення в незалежну державу Чехословаччину.

Втретє підрозділ виступає як окупант. Четвертим рецидивом було вторгнення в Афганістан – також незалежну державу, де СРСР провадив свою брудну політику.

Нагадаю – всі ці "звитяги" відкритим текстом на Вікі-сторінці 128 Закарпатської бригади. Підрозділ хотів гучно відзначити 95 років, невже і підписатися, що окупація Туркестану, Угорщини, Чехословаччини, Афганістану це те, чим слід пишатися?

Дива математики – Україні 26 років. А 128 бригаді – 95. Ні, можна було б зрозуміти, якби підрозділ вів відлік від Перших визвольних змагань, але ж ні – від російського окупаційного з'єднання.

Думаєте, 128-ма єдиний підрозділ, що веде свій вік від частин окупаційного режиму СРСР? Ні. І військових не бентежить, що СРСР – це наслідок окупаційних дій Росії. Наслідок знищення української держави. Тобто якщо зараз ми програємо, і Росія нас завоює, створить з українців колабораційні підрозділи, це і буде по суті Красна армія часів 1922 року.

Читайте також: Чому в Україні не має бути ніякого "спецназу"

Чи винні вояки бригади в такому стані речей? Ні. Вони воюють, їм не до книжок. Просто в Україні відсутня інформполітика й історична політика як її складник. Простіше кажучи – розтлумачення всіх цих важливих речей.

26 років незалежності. Чотири роки війни з Росією. Відповідні посадові особи на рівні країни й армії мали б чітко фіксувати ці моменти і розрізати ідеологічну пуповину від Красної та Совєтської армії? Так. Але цього не зроблено. Вагаються. Під страхом падіння рейтингів, під тиском так званих ветеранських організацій, під впливом тотального історичного невігластва у війську та в суспільстві, під впливом любителів Маргелова (того самого, що був окупантом у Угорщині і Чехословаччині), під впливом різнопрофільних совків, що принагідно намагаються переконувати, що "було не тільки погане".

Хто мав би виправити ситуацію? О, в армії повно структур і людей, котрі згідно із посадовими обов'язками зобов'язані (!) перейматися такими питаннями. Але в структурах або ті, кому Україна досі УРСР, або ті, хто не розуміє суті моменту. 
Може, розуміння цієї проблематики планують підняти на найвищі щаблі офіційно зафіксувавши в пріоритетах реформування ЗСУ? Теж ні. Міністр оборони в середу зафіксував п'ять пріорітетів: 1) продумана кадрова політика; 2) збалансований підхід у використанні фінансових і матеріальних ресурсів; 3) вхід до колективної системи безпеки НАТО; 4) Ззабезпечення озброєнням і технікою; 5) розвиток й удосконалення оборонної інфраструктури.

А де ідеологічно-інформаційна робота із перепрошивки мозку? Де бажання нарешті поставити крапку й чітко зафіксувати – збройні сили України не ведуть своєї історії від Совєтської армії? А нема.

Це зробила Литва. Це зробила Польща. Це досі боїться зробити Україна.

Як наслідок, десантники не знають, що скорочення ВДВ було запроваджено Януковичем на догоду Москві лише 2012 року… Горяни (128-ма) замість вести свій початок від вояків Срібної Землі чи Січових стрільців прив'язуються до окупантів Туркестану… 24-та до останнього часу називалася "залізною" на честь російського підрозділу, що окуповував Україну 100 років тому… І цей сумний перелік можна продовжувати. 

І коли вкотре питаєш "Та скільки ж можна не звертати на таке увагу?!", у відповідь неодноразове: "Повір, це не найбільша проблема збройних сил". Ну, добре. Не найбільша. Тільки коли у збройних силах української держави 100 років тому зрозуміли, що ідеологічний стрижень важливіший за набої, було вже пізно – армію та країну вбила пропаганда більшовиків. А багнети РККА довершили справу.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse