На пальцях однієї руки можна перерахувати напрямки зовнішньої політики України, які є одночасно настільки ж важливими й настільки складними, як польський

Про це у своєму блозі на УП пише Альона Гетьманчук, повідомляє UAINFO.org.

Саме тому візити перших осіб рідко коли викликають однаково позитивні оцінки з двох сторін.

Візит президента Дуди – той рідкісний випадок, коли і польська, й українські сторони виявились загалом задоволеними очікуваним приїздом – мої співрозмовники й із українського, й із польського боків ділилися позитивним фідбеком із переважної частини пунктів програми.

Читайте також: Діалог із багатьма ускладненнями: що чекає у Києві президента Польщі Анджея Дуду

Причетних до візиту можна зрозуміти: вперше за тривалий час на переговорах перших осіб фігурували здебільшого питання, які нас об'єднують, а не роз'єднують. Вперше за тривалий час питання історії не домінувало й не затьмарювало зустріч перших осіб держав.

Атмосферні відносини, які встановилася між Києвом і Варшавою після приходу до влади в Україні Зеленського, створили непогане підґрунтя, щоб навіть складні теми обговорювати у значно доброзичливішій атмосфері. Тим паче президент Польщі в цілому комфортний західний партнер для Зеленського: без докорів щодо реформи правосуддя й можливих відкатів в антикорупційних реформах, що доводиться все гучніше чути владі від деяких інших західних партнерів останнім часом.

Так, певний час відносини між Україною та Польщею ходили зачарованим колом: поляки відстоювали важливість історичного треку, українці відстоювали важливість безпекового треку. Під час нинішнього візиту зачароване коло було розірване – найбільший фокус робили ні на історії, ні на безпеці, а на економіці. Хоча безпека безумовно фігурувала (і там у нас надалі все добре). Й історія теж (і там у нас надалі все непросто).

Читайте також: Брутальний "крок назустріч" від Дуди. Чи згадають про гідність у Зеленського? ФОТО

Але економіки все ж було більше. І несподіванка тут не лише в тому, що економіка відтіснила історію, але й у тому, що це питання викликало таку пильну увагу саме під час президентського візиту – зазвичай цими речами в нас займалися прем'єри та їхні уряди. Але якщо економіка стала президентською темою, то що заважає історії стати темою істориків? А транспортні дозволи – темою щонайбільше міністрів інфраструктури, а не перших осіб держави (досі обговорюється на рівні президентів).

Але, звичайно, успішність цього візиту, як і інших подібних візитів, можна буде оцінити лише згодом. Згодом, коли стане зрозумілим, чи вдалося вдихнути нового життя в енергетичну співпрацю двох країн, зокрема й після підписаного договору між польським PGNIC (польський "Нафтогаз") та украінським Фондом держмайна щодо приватизаційних можливостей в енергетичній сфері. Чи вдалося додати нового дихання в інфраструктурну співпрацю після підписаної угоди між портами в Одесі та Ґданську. І наскільки активно Польща зможе підтримувати український порядок денний в НАТО (щодо ЄС є питання здорової конкуренції, обриси якої все чіткіше видніються зокрема в сільськогосподарській і транспортній сферах). І чи вдасться сторонам самостійно домовитися про транспортні дозволи, без залучення і цього боку Брюсселяя, на що в Польщі реагують досить чутливо. І чи вдасться історію залишити для профільних інституцій. І нарешті вже наступного тижня – на саміті Тримор'я – стане зрозуміло, чи зможе Польща пролобіювати статус спостерігача для України в цій ініціативі як також один із результатів нинішнього візиту.

Одним словом, із такими візитами часом як із ліками: потрібен час, аби зрозуміти – допомогли вони, все залишили, як є, чи, можливо, викликали побічні ефекти. Цього разу дійсно хочеться сподіватися, що третього й навіть другого не буде.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube