Демократична опозиція Білорусі стала лавреаткою премії Європейського парламенту імені академіка Андрія Сахарова

Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.

"Насильство ніколи не переможе правди. Наше послання вам, дорогі лавреати, – залишайтеся сильними й не припиняйте вашої боротьби. Знайте, що ми вас підтримуватимемо", – заявив голова Європарламенту Давид Сассолі, який повідомив про присудження престижної премії.

Того ж дня голова служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін прибув до Мінська й зустрівся з місцевими диктатором Олександром Лукашенком. Лукашенко був у захваті від зустрічі з одним із соратників Володимира Путіна й запевняв, що цей візит викличе фурор у медіа. Але ів ще більшому захваті був сам Наришкін – той самий Наришкін, який 2014 року погрожував новому голові українського парламенту Олександрові Турчинову.

Читайте також: Від "кіндера" до "Новачка": чудова ілюстрація до політичного життєпису Росії

По тому, як Наришкін дивився на білоруського диктатора, можна зробити простий висновок: у Кремлі впевнений, що тепер, після початку масових протестів у Білорусі, Лукашенко остаточно потрапив у російський капкан, споруджений для його країни ще в дев'яності роки. І тепер питання ліквідації білоруської державності – за допомогою Лукашенка або без нього – це винятково питання часу.

У всьому цьому є дивовижний символізм. Академік Сахаров вибрав шлях опору авторитаризмові ще тоді, коли комуністичний режим здавався непорушним, коли мало хто міг уявити, що пройде час – й опальний академік опиниться на трибуні Кремлівського палацу з'їздів, а незабаром заборонять КПРС і ліквідують Радянський Союз. У той же час Путін і Наришкін вибрали шлях обслуговування авторитаризму в його найогиднішому варіанті – у спецслужбах комуністичного режиму.

Можна сказати, що Путін і Наришкін зробили правильний вибір. Їм удалося відновити російський авторитаризм після краху комуністичного режиму, Повернутися до звичних практик придушення незгодних, отруєння опонентів, агресії та інших злочинів – у яких Путінів режим сьогодні може конкурувати з режимами радянських генсеків. А те, що Захід при цьому нагороджує борців із авторитаризмом премією Сахарова – то це ознака слабкості демократичного світу. Якому тільки премії й залишилися.

Читайте також: Незручний Сахаров: лакмусовий папірець, перевірка на демократію

І все ж Путінові та його спільникам не перемогти. Не перемогти саме тому, що вони борються із самою історією, з народами.

І те, що мешканці однієї з найзаконсервованіших у радянському минулому країн опинилися на вулицях Мінська й інших міст Білорусі доводить, що будь-який авторитарний режим має свій термін придатності. І режим Лукашенка, і режим Путіна.

І коли такі ж масові, а можливо, і жорсткіші протести почнуться на вулицях Москви й інших міст Росії, Путінові й Наришкіну нікуди буде вирушити з візитами.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube