Торішній перепис населення показав, що тенденція до різкого скорочення вжитку білоруської мови зупинилася й навіть повернулась у зворотному напрямку. Під час перепису населення 2019 року 54% білоруських громадян назвали білоруську рідною

Про це для "Радіо Свобода" пише Юрій Дракохруст, повідомляє UAINFO.org.

10 років тому таких було 53,2%; а під час перепису 1999-го 73,7% населення країни назвали білоруську рідною мовою.

Приблизно така ж динаміка спостерігалась у відповідях про мову домашнього вжитку – у відповідях на запитання перепису "Якою мовою ви зазвичай говорите вдома?". Торік 26% назвали рідну мову білоруською, у 2009-му – 23%, 1999-го – 36,7%. Що вплинуло на те, що білоруси знову повертаються до рідної мови?

У період між переписами 2009-го та 2019 років показники білоруської мови як рідної та мови домашнього спілкування змінилися незначно. Білоруською й далі більше спілкується старше покоління та менш освічене: чим вищий вік і нижча освіта, тим більше білоруської мови – і як рідної, і як мови домашнього спілкування.

Але протягом 10 років сфера застосування білоруської мови зросла у групах із середньою та вищою освітою, а також у вікових категоріях до 40 років (щодо білоруської як мови домашнього спілкування – до 60 років). Збільшення частки білоруської мови як рідної та мови домашнього вжитку не завжди відображає реальні зміни в мовній поведінці, але свідчить про зміцнення білоруської національної ідентичності.

Дякую, "Белстате"

Націоальний статистичний комітет Білорусі "Белстат" на своєму вебсайті та в офіційних публікаціях не надає й раніше не надавав даних про взаємозв'язок відповідей на мовні питання перепису з віком та освітою.

Однак на моє прохання фахівці "Белстату" підготували й надали мені ці дані, торік – про перепис 2009-го, цього року – про перепис 2019-го. Я висловлюю їм щиру вдячність.

Я отримав дані від "Белстату" не за всіма масивами переписів 2009-го та 2019 років, а лише переписів тих, яким виповнилося 15 років, які зазначили свою освіту під час перепису та назвали рідну мову білоруською чи російською.

Це близько 80% від усіх переписаних у 2009-му та 2019 роках. Обмеження в даному випадку є не дуже суттєвим, оскільки, згідно із законом, відповіді на питання про рідну мову та мову домогосподарства для громадян, які не досягли 18-річного віку, дають їхні батьки, а не вони самі. У переписі 2009-го на дітей та підлітків (0–14 років) припадало 14,7% усіх респондентів, у переписі 2019 року – 16,9%.

Мова й освіта

Далі термін "усі" означатиме ці групи респондентів – віком від 15 років, із зазначеною освітою, із білоруською чи російською рідною мовою.

Графік 1. Зв'язок рідної мови з освітою

* тут і далі – група "Початкова освіта" долачає й осіб без освіти

Графік 2. Зв'язок мови домашнього вжитку з освітою

Існує чіткий зв’язок між відповідями на мовні запитання перепису та освітою: чим вищий рівень освіти, тим менша частка людей у відповідній групі, які говорять білоруською як рідною мовою чи мовою побуту. Люди з вищою освітою – єдина група, в якій особи з рідною білоруською мовою становлять меншість.

Читайте також: Розчахнутий народ? Ейфорія щодо "народження білоруської нації" дещо перебільшена

Однак слід зазначити зміни, що відбулись у мовних уподобаннях груп із різним рівнем освіти. У період між переписами 2009-го та 2019 років частка людей із рідною білоруською мовою зменшилась у групах із найнижчою освітою – базовою та нижчою.

Водночас майже в усіх інших освітніх групах ця частка або залишалася приблизно такою ж (як у групі із середньою спеціальною освітою), або зросла. Найвищий приріст (приблизно на п'ять процентних пунктів) бачимо у групах із середньою та професійною освітою. У цих двох групах частка людей ыз рідною білоруською мовою під час перепису населення 2019 року була вищою, ніж у групі з базовою освітою.

Точно такі ж тенденції помітні щодо мови побутового використання: серед тих, хто має освіту не вищу за базову – зменшення частки білоруськомовних; серед усіх інших освітніх груп – збільшення цієї частки; найголовніше – у групах із середньою та професійною освітою.

Іншими словами, за 10 років білоруська мова втратила свої позиції серед людей із низькою освітою, але посилилась – у групах із вищою освітою. Водночас найбільше зміцнення відбулося серед осіб із не найвищою, але й не з найнижчою освітою. Фактична незмінність показників мовної поведінки населення в цілому є результатом дивергентних процесів у групах із різним рівнем освіти.

Мова й вік

Зв’язок відповідей на мовні питання переписів із віком дещо схожий на їхній зв’язок із освітою.

Графік 3. Зв'язок рідної мови з віком

Графік 4. Зв'язок мови домашнього вжитку з віком

Графіки 3 і 4 показують дані про наймолодших із переписаних із інтервалом у п’ять років із огляду на важливість цих груп для прогнозування майбутнього.

Хоча, як видно із графіків, мовна поведінка цих груп не сильно відрізняється. Дані для інших вікових груп, окрім найстарішої, подаються із інтервалом у десять років.

Графіки 3 і 4 показують, що відповіді на мовні питання тісно пов’язані з віком: чим старша вікова когорта, тим більше в ній людей із рідною білоруською та білоруськомовних. Але зверніть увагу на зміни, які відбулися за 10 років. Що стосується рідної мови, то серед населення віком до 40 років частка людей із білоруською рідною мовою зросла, а серед населення віком понад 40 років – зменшилась.

А у відповідях на запитання про мову побутового використання частка білоруськомовних зросла в усіх вікових когортах, окрім двох найстаріших – 60 і більше. У цих двох когортах – 60-69 та 70 і старших – відсоток білоруськомовних торік залишався вищим, аніж в інших вікових когортах, але їхня частка білоруськомовних зменшилась, а в молодших когортах – зросла.

Як і в ситуації з освітою, незмінність загальної чисельності еквівалентна різним змінам у різних вікових групах.

Білорусь. Під час уроку білоруської мови в одній зі шкіл у Могильовській області, 19 лютого 2020 року

Мова як чинник національної ідентичності

Як практичний досвід, так і дослідження показують, що відповідями на мовні питання перепису часто є не стільки виклад реальної мовної поведінки людей, скільки акт національної ідентифікації за формулою: я називаю білоруську мовою рідною або навіть мовою домашнього вжитку, бо я білорус.

Підтвердженням цього культурно-психологічного механізму є дані наступних двох графіків, які представляють певну модифікацію графіків 3 і 4, наведених вище. Графіки 3 і 4 порівнювали мовну поведінку одноліткових когорт у переписах населення, рознесених на 10 років.

Читайте також: ЮНЕСКО вважає, шо кримськотатарській мові загрожує зникнення. Насправді не все аж так кепсько

Наступні графіки порівнюють мовну поведінку тих самих одноліткових когорт, що постаріли на 10 років: людей, яким у 2009-му було від 30 до 39 років, порівнюють з тим, хто був від 40 до 49 років у 2019-му, тобто з ними ж самими через десять років.

Графік 5. Рідна мова однакових вікових когорт

Графік 6. Мова домашнього вжитку однакових вікових когорт

На перший погляд, дані на малюнках 5 і 6 дуже дивні. Звичайно, за 10 років хтось помер, хтось емігрував, хтось приїхав до Білорусі, когось можна було переписати один раз, а не переписати другий, тому немає повного збігу відповідних вікових когорт, розділених 10 роками. І все ж частково це ті самі люди, лише старші на десять років. Як їхні відповіді на мовні питання можуть так суттєво відрізнятися?

Теоретично цим може відрізнятися лише наймолодша когорта. Як зазначалося вище, майже за всю наймолодшу когорту (15–18 років) на мовні запитання відповідають батьки. Через 10 років ці юнаки можуть дати інші відповіді. Крім того, у молодості люди самовизначаються, зокрема й у мовних уподобаннях.

Але, як видно із зображень 5 і 6, громадяни Білорусі протягом усього життя самовизначаються у своїх мовних уподобаннях. І напрямок цього самовизначення однаковий для всіх когорт, які представлені на малюнках 5 і 6 – зростаюча частка білоруської мови як рідної мови та як побутової.

Здавалося б, якщо дорослій людині 30 років і навіть більше від 50 років, якою є його рідна мова і якою мовою він переважно розмовляє вдома – він визначає назавжди, ці мови не повинні змінюватися через 10 років. Але вони, як ми бачимо, змінюються і для цих людей, і суттєво змінюються. І поясненням є механізм, описаний вище: я білорус (білоруска) – отже, моєю рідною мовою є білоруська, і я повинен розмовляти білоруською (тому я розмовляю білоруською вдома).

У різних вікових когортах цей механізм забезпечує до дев'яти відсоткових пунктів зростання білоруської як рідної чи домашньої мови у тих самих людей протягом 10 років.

Ще один парадокс графіків 5 і 6 порівняно із графіками 3 і 4 – чому на графіках 5 і 6 суттєве збільшення білоруської мови в усіх вікових когортах, чому вона набагато менша на графіках 3 і 4?

Оскільки значної кількості людей у віковій когорті "70 років і старше", яких залучили до перепису 2009-го, у 2019-му вже не було на світі, вони померли за ці 10 років. Як видно з діаграм 3 і 4, саме найстарший відсоток давав найбільший відсоток білоруській як рідній (74%), так і білоруській мові як побутовій (48,9%).

За 10 років значна частина з них померла, тому їхній внесок у білоруську мову 2019-го зник. Але їхній відхід було компенсовано зростанням білоруської мови, принаймні як фактора ідентичності в усіх інших вікових когортах.

* * *

За 10 років між переписами 2009-го та 2019 років поширення білоруської мови суттєво не змінилося. Зміни, що відбулися, не наближаються до рівня, на якому білоруська мова була в суспільстві 1999-го.

Також зберігся характер зв'язку мовної поведінки з освітою та віком: чим вищий вік і нижча освіта, тим більше білоруська мова є одночасно і рідною мовою, і мовою домашнього спілкування у відповідній демографічній групі.

Однак протягом 10 років сфера застосування білоруської мови зросла в групах із середньою та вищою освітою, а також у вікових когортах до 40 років (щодо білоруської як мови домашнього спілкування – до 60 років). Збільшення частки білоруської мови як рідної та побутової не завжди відображає реальні зміни в мовній поведінці, але свідчить про зміцнення білоруської національної ідентичності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube