140-кілограмова співачка Ліззі піддалася нищівній критиці за те, що сіла на детокс-дієту з метою оздоровлення. Підвела дівчина армію бодіпозитивних, своїми оздоровчими діями сколихнула маси, даруйте за каламбур.

Здавалося б, усі борються за толерантність і за право кожної бути такою, якою вона забажає, і якщо Ліззо вирішила, що тягати на собі зайву вагу, рівну мішку картоплі, це занадто, то їй би і карти в руки, але ні – що далі ми від стандартів, тим ближче ми до стандартів. А мене от що цікавить – якщо сучасне суспільство так активно пропагує нездоровий спосіб життя, роблячи флагманом людей з надлишковою вагою – чому не піти далі і не зробити нормою усі відомі людські мінуси, пише у своїй колонці на ТСН Олена Концевич, інформує UAINFO.org.

Нікого вже не здивуєш плюс-сайз моделями, митцями з обмеженими можливостями, геніями з аутизмом. То чому ж на сайтах знайомств переважає нездорова атмосфера підтягнутих няшечок і підкачаних аполлончиків? Чому якщо у тебе фотка на тлі килима в старому халаті, у тебе менше шансів знайти пару в Тіндері, ніж всіляким панянкам із ламборгіні?

Читайте також: Моё тело – моё дело: бодинегатив vs бодипозитив

Поголовно усі статті про жіноче нещастя починаються приблизно так: «Молода, енергійна, доглянута і успішна Маруся ніяк не могла вийти заміж». Таке враження, що щастя хочуть тільки ті Марусі, котрі молоді і успішні! А як щодо старих, занедбаних і неуспішних? Чому одним – все, а іншим нічого? Чому гладкі люди прирівнюють себе до худорлявих, а ліниві, зачухані і не амбітні повинні чахнути на фоні довгоногих менеджерес? Для кого тоді всі ці онлайн-курси з селф-девелопменту?

А ці коментарі, особливо від чоловіків, про «вагу не більше 50 кг», про «жінку з причепом», про «нагуляла дітей, а тепер шукає наївного»? Хіба ж не образливо? Звісно, в оголошеннях трапляються чоловіки, готові взяти «жінку з дитиною без матеріальних вигод», але це велика рідкість, і трапляються такі оголошення в основному в рубриці «З місць позбавлення волі». Адже ті, хто опинилися в тих місцях позбавлення волі, також мають право на щастя. Чи не мають?..

От, скажімо, таке оголошення. «39-річна розлучена жінка з проблемною шкірою (в усіх місцях) шукає альфа-самця для приємного проведення часу. Гроші – твої, ідеї – мої». Або: «Мені 35, безробітна, троє дітей, вважаю себе лузеркою, вищої освіти не маю. Шукаю партнера для гри в шахи, інтим можна пропонувати, але я подумаю». Чи, наприклад: «Жирна, неприваблива розлучена особа з неприємним запахом з рота влаштує особисте життя з молодим бездітним бізнесменом. Тиї, хто лисіє, прохання не турбувати». Чи хтось відгукнеться на таке оголошення? Вгадайте з трьох разів. Хоча за фактом більшість підкачаних красунь на фоні океану з келихом вінішка в руках насправді такими і є – розлученими, з проблемною шкірою, нарощеним ріденьким волоссячком і купою комплексів. Просто вони ховають це в красиву обгортку. І більшість чоловіків здогадується про це, але все одно ковтає цю наживку разом з обгорткою, бо простіше жити ілюзіями і розповідати самому собі казки про бодіпозитив і впевненість в собі, ніж просто визнати свої проблеми, подружитись із ними і жити далі.

Читайте також: Жінки влаштували протест у нижній білизні проти стандартів краси Victoria's Secret. ФОТО

Як казав класик, розруха – не в сортирах, а в головах. Те ж і з бодіпозитивом. Бодіпозитив – це стан душі. Сприймати себе таким, яким ти є, не означає, що ти повинен чистити зуби молочним коктейлем усім сухоребрим назло або культивувати булімію як шлях в модельний бізнес. Бодіпозитив починається там, де закінчується комплекс стати нещасною. Ви знаєте, який вигляд має Вупі Голдберг? А який вигляд мала Едіт Піаф, пам’ятаєте? Перша – королева екрана, друга – ікона естради. І мужиків і в однієї, і в іншої було хоч греблю гати, куди там всіляким Кеті Перрі. От хто справжні ікони бодіпозитиву, а не оці ваші войовниці за зайві кілограми. Так що пий, Ліззо, на здоров’я свої коктейлі. Головне – не боді. Головне – позитив. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube