Рішення маріонеткової "влади" псевдореспублік ОРДЛО про передачу українських заручників Вікторові Медведчуку – це, ясна річ, Кремлеве рішення. І пов'язане воно винятково із прагненням нагадати, хто є головним і єдиним представником Москви в українській політиці. І хто здатен домовитися з Володимиром Путіним

Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.

За часів Петра Порошенка знакові обміни теж відбувалися за прямої Медведчукової участі. Але адміністрація Порошенка – вочевидь розуміючи, що без цієї участі обміну не буде – воліла надати Медведчуку офіційний статус учасника переговорів із українського боку. Тому сигнал Кремля був дещо змазаним: так, Медведчук присутній, але все ж домовленостей досягають не особисто з ним, а з українською владою в цілому.

Читайте також: Експолонений: Торішні обміни були особистим кредитом Путіна Зеленському. Чим Київ платитиме нині?

Володимир Зеленський помилково вирішив, що тепер саме йому вдасться бути людиною, здатною встановити особистий контакт із Путіним і домовлятися з ним без усяких медведчуків. На чому ґрунтувалися ці надії президента України, сказати важко. Але я волію думати, що на тому ж, на чому ґрунтуються всі інші надії Зеленського – ні на чому.

При цьому Зеленський не зрозумів, що відновлення обмінів після його приходу до влади було пов'язане, по-перше, із тим, що Путін іще розраховував на швидку капітуляцію нового українського керівництва, а по-друге, із тим, що в українських в'язницях перебували люди, у звільненні яких був зацікавлений Кремль – наприклад, один зі свідків у справі "Боїнґа" Цемах. Але коли Путін побачив, що Зеленський не може капітулювати, обмінний фонд із української сторони вичерпаний, а самі обміни є для українського президента важливим доказом його політичної спроможності, обміни тут же й завершилися.

При цьому одностороннє звільнення частини українців іще раз нагадує, що для Путіна не мають ніякого значення його співвітчизники – якщо тільки вони не є цінними свідками або співробітниками спецслужб. І необхідності домовлятися з українською владою для звільнення будь-кого в Путіна немає. А є лише прагнення виконати те чи інше політичне завдання.

Читайте також: "Вітаємо їхню професійну діяльність". Арестович гадає, що медведчуківські канали "не вороги" і "працюють за законом"

Передача українських заручників Медведчукові покликана продемонструвати нікчемність самого переговорного механізму в рамках ТКГ і небажання мати справу із Зеленським. І ще це демонстрація для проросійського електорату в Україні: ось на кого слід орієнтуватися. Ніяких пів тонів.

Зеленський може зробити із цього сигналу різні висновки. Зокрема і спробувати зробити Медведчуковий статус офіційним, як це було за Порошенкових часів, увести його до перемовного процесу. І може навіть піти шляхом політичних домовленостей із ОПЗЖ. Але при цьому він повинен розуміти просту річ: війну з Росією на цьому етапі не можна завершити без капітуляції перед Путіним. А територіальну цілісність не можна відновити навіть у разі цієї капітуляції.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube