З початком реформи системи охорони здоров’я Україна почала рухатись до досягнення універсального покриття населення медичними послугами (Universal Health Coverage). Універсальне покриття може забезпечити рівний доступ до медичної допомоги кожного громадянина і допомогти досягти крайні подвійних цілей як щодо справедливості так і ефективності для збереження здоров’я своїх громадян. Але це можливо реалізувати лише за умови відповідної розбудови системи охорони здоров’я.

Ефективна робота первинного рівня медичної допомоги є запорукою успіху в досягнення універсальності системи охорони здоров’я. Але також важливою є взаємодія всіх трьох рівнів допомоги для того, щоб досягти якості і безперервності в турботі про пацієнтів, пише у своєму блозі експерт з розвитку медичної освіти Гліб Бітюков, інформує UAINFO.org. 

Світові системи охорони здоров’я давно відчули нестачу лікарських кадрів. У кожній країні є свої причини виникнення цього. Так у Польші, після її входження в євроспільноту багато лікарів поїхало з країни на захід, або навіть лишившись в країні, вони їздять на лікарську практику за кордон. В інших країнах причини дефіциту лікарів це, зазвичай, дороговартісне і тривале навчання.

Варто очікувати в найближчому майбутньому аналогічну ситуацію і в Україні.

Для вирішення дефіциту кадрів в системі охорони здоров’я більшість європейських країн і такі країни, як Канада, США і Австралія звернули увагу на медичних сестер. Проаналізувавши можливі перспективи використання потенціалу медсестер, вони зрозуміли, що завдяки запровадженню нової політики в медсестринстві, можна досягти більшої задоволеності пацієнтів, кращі результати надання медичних послуг, кращий доступ населення до системи охорони здоров’я, підвищити якість медичних послуг і зменшити показники захворюваності.

Особливо актуально це на первинному рівні медичної допомоги, де часто пацієнт лишається один на один з медичним працівником, і саме тут медичні сестри можуть бути тими професіоналами системи, які стануть ланкою, що надає доступ пацієнту до медичних послуг.

Читайте також: Лікар-кардіохірург: Медична реформа не повинна бути "Робін Гудом", бо треба розуміти, що особливо немає в кого і що забрати

Наразі в Україні склалася ситуація, коли з одного боку медичні сестри отримують вищу освіту рівня молодшого бакалавра або бакалавра, в навчальних закладах їх вчать, у тому числі, менеджменту, громадському здоров’ю, основам економіки, але на практиці ці знання не використовуються. Той обсяг знань, які медсестри отримують у навчальних закладах, дозволяє їм бути самостійними, але після закінчення ЗВО, вони потрапляють у середовище, де законодавчо вони —лише помічники лікаря і не можуть ухвалювати самостійні рішення. Хоча, насправді, часто медичні сестри, особливо ті, хто працюють в сільській місцевості, працюють самостійно, виконуючи, в тому числі, і лікарську роботу. Нестача лікарів часто призводить до того, що медсестри самі ведуть пацієнтів. І при цьому між медичними сестрами і пацієнтами встановлюються дружні зв’язки, медсестра стає сімейним консультантом, пацієнти задоволені можливістю швидко отримати консультацію чи лікування. Тобто де-факто ми вже маємо багато випадків того, що медсестра виконує набагато більші повноваження, ніж за нею закріплені юридично. Хоча в законодавчому полі країна не помічає цього, лишаючи за медсестрою прості маніпуляції і не дозволяючи їй розвиватися.

Світова політика в медсестринстві останнім часом сильно трансформувалася. Показала свою ефективність введення професії медичної сестри з розширеними повноваженнями на первинному рівні медичної допомоги. Міжнародний класифікатор професій (International Standard Classification of Occupations (ISCO 08) серед компетенцій медичної сестри визначає її здатність ухвалювати самостійні рішення, нести за них відповідальність, управляти процесом допомоги.

Так, Канада, як і багато інших країн, втілила реформу первинної медико-санітарної допомоги. Ключовим пріоритетом стало покращення доступу до первинної медико-санітарної допомоги, особливо у віддалених громадах та районах з нестачею лікарів. Як результат, зріс акцент на інтеграцію медичних сестер первинної медичної допомоги. В усіх провінціях та двох територіях Канади існує законодавство, яке дозволяє медсестрам загальної практики виконувати розширену роль.

Аналогічна ситуація і в Британії, де медичні сестри є самостійним незалежним професіоналом на первинному рівні, самі ухвалюють рішення, складають план лікування, аналізують його результати і проводять, за необхідності, його коригування.

Така політика має одночасно декілька преваг. По-перше медсестри мають перспективи і стимули для розвитку. В нинішній ситуації в Україні їм практично немає потреби в професійному зростанні. Як би не розвивалась медсестра, її обов’язки лишаються тими самими, а це демотивує. По-друге, самостійність і розширене коло повноважень створює розуміння власної значимості одночасно з відповідальністю, і так само зацікавлює в постійному професійному зростанні.

Читайте також: Йти вперед чи розвертатися? Бій за медичну реформу триває

В США після початку реформи системи охорони здоров’я ініційованої Бараком Обамою і ухваленням Affordable Care Act система охорони здоров’я зіткнулась з необхідністю надавати медичні послуги великій кількості людей, які досі не мали медичного страхування. Ці пацієнти звернулися, перш за все, до первинної ланки — до сімейних лікарів. Оскільки система відчувала нестачу лікарів, компенсувати дефіцит медичних кадрів вдалося завдяки медичним сестрам. Була запроваджена програма розвитку потенціалу медичних сестер RWJF Executive Nurse Fellow program, метою якої було посилення лідерських здібностей медичних сестер, що сприяло покращення стану здоров’я населення, збільшенню доступності медичних послуг, зменшення їхньої вартості і підвищення якості, формування майбутніх професійних медичних сестер із розширеними повноваженнями.

В Тайланд,і де метою так само є втілення системи Універсального доступу громадян до медичних послуг, прийшли до розуміння того, що більшість медсестер мають кращі комунікативні навички порівняно з лікарями, оскільки їхня освіта робить наголос на турботі, встановленню особистих стосунків та спілкуванню з пацієнтами, і це значно посилює можливості системи охорони здоров’я надати якісну допомогу і доступ пацієнтів до медичних послуг.

В Україні нещодавно була запроваджена сучасна система безперервного професійного розвитку медичних працівників, але вона торкнулась лише лікарів, хоча медичних сестер в системі працює вдвічі більше. За статистикою в Україні 154 тис лікарів і близько 300 тис медичних сестер і фельдшерів. Наші медсестри проходять старі курси підвищення кваліфікації, які є дуже умовними. За невелику плату можна, навіть не відвідуючи курси, по завершенню, отримати документ про їхнє проходження. Це не дає нових знань, а лише створює видимість навчання. Таким чином медсестри лишаються на тому самому рівні професійного розвитку, оскільки держава не використовує їхнього потенціалу. Так, у період епідемії COVID-19 варто дати медсестрам можливість проводити вакцинацію самостійно, оскільки для створення колективного імунітету нам доведеться вакцинувати велику кількість людей, і система не впорається із цим завдяки лише лікарям. І в майбутньому лишити за медсестрою функцію проводити будь-які щеплення.

Але самостійність і широкий спектр повноважень, і відповідальності з боку медсестер вимагають і відповідного ставлення з боку держави.

До прикладу, в сусідній Польщі медсестри, так само як і лікарі можуть стати самозайнятими підприємцями, підписавши індивідуальний контракт із лікарнею або іншою інституцією, і отримувати оплату за надані послуги. Таким чином, настає не лише професійна, але й фінансова самостійність.

Читайте також: "Дорога" ціна життя українських медиків

Інші країни навчилися максимально повно використовувати потенціал кожного працівника системи охорони здоров’я. В кожній країні медичних сестер значно більше, ніж лікарів, і в місцевості, де до зустрічі з лікарем необхідно долати великі відстані, залучати медсестер лише для виконання простих маніпуляцій не є економічно вигідним.

Для України найкращими рекомендаціями є зміна політики в медсестринстві, і ось декілька кроків у зміні підходів до реалізації людського потенціалу:

—  Введення нової посади медичної сестри загальної практики із розширеними повноваженнями;

—  Перетворення медсестри на самостійного професіонала, який може ухвалювати рішення, нести за них відповідальність, коригувати власні призначення;

—  Створення системи сертифікації медичних сестер з необхідністю періодичного підтримання актуальності сертифікату;

—  Поширення системи безперервного професійного розвитку на медичних сестер;

—  Створення можливості фінансової незалежності медичних сестер і їхнє індивідуальне контрактування.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube