MENU

Булгаков бреше, подекуди у дрібницях, але насамперед загалом – Макаров

2624 3

Я закохався в нього в ранній юності – як і в Ґріна, Паустовского, Ремарка, але сильніше

Про це для "Тижня" пише Юрій Макаров, повідомляє UAINFO.org.

Я виканючив у мами 25 радянських карбованців на переплетену ксерокопію "Майстра і Маргарити", друге видання з відновленими цензурними купюрами, і відтоді багато років розмовляв цитатами з нього. "Достоевский умер, – сказала барышня, но как-то не очень уверенно"… "А что это за шаги такие на лестнице? А это нас арестовывать идут. А, ну-ну"… "Однако! Я чувствую, что после водки вы пили портвейн!"… "Меркурий во втором доме… Вам отрежут голову!". Ну й, звісно, головне гасло того часу для непевних у собі та своїх переконаннях радянських інтелігентів: "Никогда и ничего не просите! Никогда и ничего, и в особенности у тех, кто сильнее вас. Сами предложат и сами всё дадут!".

Я блукав вулицями Володимирською та Малою Підвальною, відновлюючи маршрут Турбіна, коли той утікав від петлюрівців. Я ходив на прощу на Андріївський узвіз, хоча моя дружина, як потім виявилося, знімала колись у тому самому будинку кімнату й із перших рук знала, що прототип Василіси насправді був не кретином, а цілком порядною шанованою людиною. Потім, уявіть собі, у нас виявилися спільні знайомі, точніше, знайомий. Одне слово, знадобилося років тридцять, щоб я розлюбив Михайла Булгакова, бо зрозумів, що він бреше, подекуди у дрібницях, але насамперед загалом.

Читайте також: Як з українців "хохлів" робили, або "Україна очима російської літератури"

Ідеальну шляхетну "гвардію" білої кістки та блакитної крові навряд чи варто обговорювати серйозно: не було її, точніше, вона була геть не такою – суджу із власного досвіду, бо виріс серед її уламків, а тому не схильний її ідеалізувати. Про те, кому протистояли ті лицарі без страху й докору з лампою під абажуром і Пушкіним за склом книжкової шафи, із кого вони кепкували й кого проклинали, нещодавно переконливо написала Оксана Забужко: парвеню та шляхта помінялися в романі поверхами й законними місцями, а Булгаков цей фейк закріпив у нашій свідомості. Не надто успішний і, можливо, саме тому надміру зверхній син колоніального чиновника породив свідомий наклеп на Україну, за що йому не подякуєш.

Іще сумнівніший у моральному сенсі його opus magnum "Майстер і Маргарита". Пропонувати як альтернативу Новому Заповіту Євангеліє від Воланда – саме по собі нахабство, тим паче для сина фахівця з єресей. Але й не дивно, адже картина світу, де небо та земля поділені між Богом і дияволом, – спрощений варіант середньовічного богумільства чи альбігойства: Богові – богове, а нами тут унизу самі знаєте, хто керує, і, до речі, досить управно керує, у кожному разі всім віддає по справедливості.

Що ж до паралелі Воланд – Сталін ("я частина сили, що постійно прагне зла й постійно творить благо"), то ця версія спала на думку ще першим читачам і дослідникам тексту, вони напряму запитували про це й автора, і згодом його вдову, але ті обоє дипломатично морозилися. Тож не диво, що булгаковський чорт карає тільки тих, хто безумовно заслуговує на покарання, а чекістів описано як чемних молодих людей – дідько, зовсім нещодавно я щось схоже чув! Про апологетичний "Батум" узагалі краще мовчати, це ганебна агіографія, житіє святого. Ось така індульгенція від Майстра вийшла диктаторові, бо за всієї відмінності шляхів і переконань вони відчули спорідненість один із одним в основному – залежності від імперії та відданості їй.

Читайте також: Ми ще довго будемо вихаркувати з себе рускій мір разом із совком

Тому коли надійшла звістка про заборону ввозити з Росії "Майстра і Маргариту", я не втратив свідомість, а навіть на якусь секунду відчув щось на кшталт зловтіхи. І, звісно, негайно ж стало соромно: займатися цензурою, тим паче мертвих класиків, – якесь інтелектуальне плебейство. Але ж і толерувати весь цей паперовий морок, який суне через північний кордон, про тупих героїв без страху й докору, спецназівців і борців із фашизмом зразка "мєдаль за ґород Вашинґтон", мікс дона Румати й Даніла Багрова – тупо й ображає мій розум.

А далі, власне, надійшло роз’яснення – авжеж, заборонили ввозити не Булгакова й не "Майстра", а конкретне видання з передмовою, що порушує українські закони, dura lex. А сам роман можна вільно купити в Україні мінімум у 20 (!) пропозиціях від різних видавництв: і російських, й українських, у папері й електронному форматі, російською та в українському перекладі. До того ж Булгаков залишається собі у шкільній програмі з іноземної літератури. А ґвалту!

Ґвалт у засобах ворожої пропаганди буде так чи так, не йдеться про те, щоби не давати їм інформаційних приводів, бо вони й так знайдуть. Ні, тут потрібні радикальні рішення, про що я вже давно волаю. Працюєш на ворога – геть із пляжу (вітаннячко ZIKу, "112-му" та NewsOne), і російську книжку взагалі не варто імпортувати. Самі впораємося. І принизлива цензура тоді не буде потрібною.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Юрій МАКАРОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини