Група мисливців з Абу-Дабі у Пасні наприкінці 1980-х

У 1983 році два офіцери зупинилися біля пункту прокату автомобілів у Пасні, невеликому прибережному містечку на південному заході Пакистану.

Один із них запитав власника: "У вас є хороша машина? Ми маємо відвезти арабського шейха до Панджгура", пише Сахер Балох для ВВС, інформує UAINFO.org.

Господар відповів їм, що є, і послав свого сина Ханіфа показати її.

Автомобіль призначався для принца Сурура бен Мухаммеда аль-Нахяна, який належить до однієї з шести королівських сімей Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Він хотів дістатися до Панджгура, щоб полювати на джека, або дрохву-красуню - рідкісного птаха, чиє м'ясо дехто вважає афродизіаком.

Шейху сподобалася машина - так само, як і Ханіф, якому тоді було 31. Так розпочалася довга історія дружби, каже Хаджі Ханіф - так він зветься тепер. Тридцять сім років по тому він є одним із тих, хто працює на королівських осіб, які щороку приїжджають до Пакистану на полювання на джеків.

Читайте також: Принц Гарри и Меган Маркл признали, что у них не было тайной свадьбы

Сокіл полює на джека

Кількість цих сором'язливих птахів розміром з індичку зменшується, тож їхнє вбивство є дражливим питанням, але на них досі полюють заради спортивного інтересу.

Впливові групи у Пакистані підтримують таємне полювання, яке триває десятиліттями, задля зміцнення стосунків із впливовими гравцями у багатих державах Перської затоки. Ті, хто організовують такі поїздки, кажуть, що таким чином забезпечують вкрай необхідні робочі місця та інвестиції.

Але те, що насправді отримує від цього Пакистан, не так однозначно. Дехто у мисливських колах каже, що королівські особи використовують поїздки виключно для особистого задоволення.

Щороку в період з листопада по лютий Хаджі Ханіф приймає королівських осіб, які стікаються до цієї частини провінції Белуджистан, приблизно за годину їзди на схід від стратегічного порту Гвадар.

Читайте також: Афродизиаки. За рамками стандартного романтического ужина

Перед тим, як полювання цієї зими закінчилося, він запросив ВВС подивитися, як він та його співробітники готуються до приїзду вельможних гостей. Розкішний прийом особливо вражає у такому місці, як Пасні, де більшість місцевих жителів можуть лише мріяти про базові зручності.

Нас зустріли двоє чоловіків, які відвезли нас до маєтку Хаджі за кілька кілометрів від аеропорту. Їхній джип мав номери ОАЕ, завдяки чому здавалося, що ми перебуваємо у невеликій частині Абу-Дабі.

Дороговказ до маєтку Хаджі Ханіфа

Це відчуття посилив величезний знак королівської родини Абу-Дабі з орлом, який ми побачили на в'їзді до будинку, схожому на оазу у бідному районі.

Приїжджі королівські особи забезпечують роботою кілька десятків місцевих жителів. Коли ми прибули, то побачили чоловіків, які доглядали соколів шейха, в той час як інші прибирали кухню або ремонтували позашляховики у гігантському гаражі.

Чоловік, одягнений у хакі, повів нас до гостьових приміщень, де нас зустрів аромат парфумів.

"Вам подобається у нас?" - спитав Хаджі Ханіф, який сидів на одному з диванів.

Хаджі Ханіф більшу частину свого життя служив королівським особам з ОАЕ

Зараз йому вже під 70, і він чудовий оповідач. Показуючи нам маєток, він розповідав про візити шейха протягом багатьох років.

"Після того, як ми допомогли йому орендувати машину, він повернувся до нас знову. У 1988 році ми з батьком уже опікувалися 20-ма машинами шейха, оскільки він нам їх довіряв", - каже він.

До підготовки до полювань залучені 35 місцевих жителів, які починають працювати за три місяці до прибуття членів королівської сім'ї.

Окрім чоловіків, які доглядають за соколами та голубами, на яких їх тренують, троє людей опікуються садом, де вирощують лимони для шейха. Ще одна людина відповідає за прання білизни.

Інші готують їжу, прибирають та стежать за автомобілями. Чоловікові на мотоциклі платять за те, що він їздить околицями і шукає джеків, щоб шейхові не довелося їхати занадто далеко.

Троє синів Хаджі Ханіфа також працюють тут, допомагаючи батькові.

Старший доглядає за гаражем та 20 позашляховиками шейха, середній син працює його охоронцем, відповідальним за безпеку, а молодший стежить за тим, щоб місцеві жителі не убивали і не продавали джеків на чорному ринку.

Члени королівських родин почали їздити до Пакистану в 1973 році. Вони полювали на джека - перелітного птаха, який прилітає на південний захід Белуджистану взимку.

У 1989 році уряд провінції за підтримки федеральної влади в Ісламабаді офіційно затвердив цю схему, виділивши різні райони для різних королівських сімей.

Пасні, Панджгур та Гвадар виділили королівськими особами з ОАЕ. Джал Джао в районі Аваран на схід уздовж узбережжя - для шейхів з Катару. А північний Чагі - королівській родині Саудівської Аравії. Водночас місцеві родини, такі як сім'я Хаджі, були призначені доглядачами королівських сімей.

Ще в 70-ті роки мисливці зазвичай ставали табором там, де були джеки. Зазвичай полювання тривало близько тижня, і королівські особи готували та їли птахів у таборах, перш ніж вирушати назад до міста.

У деяких арабських країнах м'ясо джеків вважають афродизіаком

Але через проблеми з безпекою на південному заході Белуджистану, де роками лютують збройні повстання сепаратистів, такі табори у пустелі перестали бути прийнятним варіантом. Члени королівської родини зараз здебільшого зупиняються у готелях або будинках, зроблених на їхній смак - таких, як у Гаджі Ханіфа. Звідти вони вирушають у пустелю неподалік, де полюють на птахів, яких уже знайшли працівники.

Зазвичай на цінних джеків полюють соколи. Щойно птаха зловлять, мисливці перерізають йому горло ножем. Також вони стріляють по птахах. У наші дні через браконьєрство доглядачі часто спочатку ловлять джеків, а потім випускають їх у присутності мисливців з соколами.

Королівські особи на полюванні у 1980-х

Полювання на джеків давно є дражливим питанням. Колись на Аравійському півострові їх було дуже багато. Але Міжнародний союз охорони природи (МСОП) наразі оцінює їхню глобальну чисельність від 50 000 до 100 000 особин і заносить їх до свого червоного списку видів, що перебувають під загрозою зникнення.

Багато хто в Пакистані засуджує практику полювань, які, на їхню думку, є задобрюванням "господарів", однак інші розглядають їх як спосіб налагодити кращі зв'язки з братніми країнами. Протягом багатьох років Пакистан значною мірою покладався на багату нафтою затоку, отримуючи величезні суми позик та інвестицій.

Колишній речник міністерства закордонних справ Пакистану заявив, що вони намагалися покласти край цій "суцільній ганьбі", але без успіху. Він сказав, що "багатьом в уряді очевидно, що ці поїздки марні для нас на дипломатичному фронті, а вигідні лише тим впливовим колам, які вирішили їх зберегти".

За його словами, відносини ОАЕ та Пакистану за останні 25 років показали, що Пакистан не мав від них жодного зиску.

Цієї зими Пакистан з нетерпінням чекав на візит принца ОАЕ, сподіваючись, що його мисливська подорож допоможе залагодити нещодавню тріщину у стосунках двох країн. У 2020 році Пакистан увійшов до переліку країн, чиї громадяни більше не отримуватимуть візи для роботи в ОАЕ, що є ключовим джерелом грошових переказів для мільйонів людей у країні.

Аналітики розглядали цей крок як спосіб тиску на Пакистан з питань, таких як статус Ізраїлю та кашмірський конфлікт. Прем'єр-міністр Імран Хан та його уряд відкидають подібні претензії - або ж узагалі будь-який провал у відносинах з ОАЕ.

Однак полювання, ймовірно, триватимуть.

Верховний суд Пакистану справді намагався покласти їм край, але за рік заборону 2015 року зняли. Та навіть поки вона діяла, уряд видавав спеціальні дозволи для можновладців Близького Сходу, дозволяючи їм полювати за певних умов.

Хаджі каже, що шейхи приносили користь Пасні - і, звичайно, його родині зокрема.

Він радий, що шейх не лише працевлаштовує місцевих жителів, а й будує колодязі, школи та амбулаторії. Єдина проблема - школи стоять без вчителів, а амбулаторії - без ліків та персоналу.

"Шейх може лише щось побудувати. Він не може забезпечити персонал. Це робота провінційного уряду", - каже він.

Але попри все, Хаджі не хоче, щоб троє його синів наслідували його приклад.

"Я слуга шейха, але моє серце не хоче, щоб мої діти робили те, що роблю я. Вони повинні йти своїм шляхом, займатися бізнесом і створювати собі ім'я", - каже чоловік.

"Я все життя займався тим, що роблю, і мені це подобається", - резюмує він.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube