Принц Філіп, герцог Единбурзький заслужив величезну повагу передусім тим, що надавав неослабну і відчутну підтримку королеві Єлизаветі II.

Про це пише ВВС, інформує UAINFO.org.

Це була вкрай складна роль, особливо для морського офіцера, чоловіка з сильним характером, який дотримувався принципових позицій з широкого кола питань.

Саме сила характеру дозволила йому ефективно виконувати обов'язки принца-консорта і надавати істотну допомогу своїй дружині в її монаршій ролі.

У чоловіка королеви в Великій Британії не передбачено конституційної ролі, але протягом десятиліть ніхто не був ближчим до інституту монархії і не мав більшого значення для британського монарха, ніж Філіп.

Принц Філіп народився 10 червня 1921 року на острові Корфу, але в його свідоцтві про народження написана інша дата - 28 травня 1921 року, тому що Греція тоді ще не перейшла на григоріанський календар.

Нащадок Миколи I

Його батьком був Андрій, принц Грецький і Данський, син короля Греції Георга I. Бабусею принца Філіпа була дружина Георга I велика княжна Ольга Костянтинівна Романова, онука імператора Миколи I.

Мати Філіпа принцеса Аліса Баттенберзька була дочкою принца Людвіга Баттенберзького, який пізніше отримав титул лорда Маунтбаттена. Принцеса Аліса була правнучкою королеви Вікторії.

Після державного перевороту 1922 року революційний суд вигнав з Греції принца Андрія з родиною.

Читайте також: Скончался муж королевы Елизаветы ll принц Филипп

Британський військовий корабель, який надіслав його троюрідний брат король Георг V, перевіз сім'ю грецького монарха до Франції. Немовлям Філіп провів більшу частину подорожі в імпровізованому ліжечку, зробленому з ящика з-під апельсинів.

Філіпу було сім років, коли його відвезли до Англії, де поселили у родичів Маунтбаттенів у графстві Сурре.

Він був молодшою дитиною і єдиним сином у родині, де було кілька доньок. Його раннє дитинство пройшло в люблячій атмосфері.

Свою освіту принц почав у Франції, але в сім років переїхав з родичами до Англії, де ходив до початкової школи в графстві Суррей.

На той час у його матері діагностували шизофренію. Її помістили в будинок для божевільних, і Філіп майже не бачив її.

У 1933 році його відправили до школи на півдні Німеччини, якою керував знаменитий на той час учитель Курт Хан. Але через кілька місяців Хан, єврей за національністю, був змушений тікати від переслідувань нацистів.

Хан переїхав до Шотландії, де заснував школу в Гордонстоуні, куди перевели і Філіпа.

У Гордонстоуні діяв спартанський режим з наголосом на самостійність, який став ідеальним для зміцнення характеру самотнього підлітка, що жив далеко від батьків.

На війні

Наближалася Друга світова війна, і Філіп прийняв рішення почати військову кар'єру. Спочатку він хотів вступити в британські Королівські ВПС, але, слідуючи морським традиціям материнської гілки своєї сім'ї, Філіп став курсантом Королівського військово-морського коледжу в Дартмуті.

Під час візиту короля Георга VI з сім'єю до коледжу Філіпа відрядили супроводжувати двох молоденьких принцес - Єлизавету і Маргарет.

За словами очевидців, зустріч справила глибоке враження на 13-річну принцесу Єлизавету.

Філіп швидко зарекомендував себе як один з найкращих у коледжі, закінчив його першим учнем і в січні 1940 року вперше взяв участь у бойових діях в Індійському океані.

Під час служби на лінкорі "Валіант" Середземноморського флоту його візначили за його роль в битві біля мису Матапан в 1941 році.

Він служив офіцером, який відповідав за прожектори корабля, і зіграв важливу роль у нічному бою.

"Я помітив ще один корабель, його центральна частина виявилася освітлена і практично миттєво зникла після залпу впритул з 15-дюймових знарядь", - згадував він.

Читайте також: Самая длинная госпитализация в жизни принца Филиппа. 99-летнего мужа королевы Елизаветы выписали из больницы. ФОТО

У жовтні 1942 року він уже служив на борту есмінця "Воллес" і був одним з наймолодших перших лейтенантів у Королівському флоті. Це звання відповідало посаді старшого помічника.

Заручини

Весь цей час він листувався з молодою принцесою Єлизаветою і кілька разів приїжджав на запрошення, щоб провести свої вихідні з королівською родиною.

Після одного з таких візитів на Різдво 1943 року Єлизавета поставила на свій столик фотографію Філіпа у військово-морській формі.

Після війни їхні стосунки розвивалися далі, хоча їхнє зближення викликало невдоволення у декого при дворі. Один з придворних назвав принца Філіпа грубим і невихованим.

Але молода принцеса була закохана, і влiтку 1946 року Філіп попросив у короля її руки.

Але, щоб одружитися, принц повинен був змінити своє громадянство і прізвище. Він відмовився від свого грецького титулу, став британським підданим і взяв прізвище матері Маунтбаттен.

За день до церемонії вінчання король Георг VI наділив Філіпа титулом Його Королівської Високості, а вранці в день весілля він став герцогом Единбурзьким, графом Меріонетським і бароном Ґрінвіцьким.

Весілля відбулося у Вестмінстерському абатстві 20 листопада 1947 року. Воно стало, за висловом Вінстона Черчилля, "яскравим спалахом" у нелегкому повоєнному житті Британії.

На флоті

Герцог повернувся до військово-морської службі і був відряджений на Мальту, де він з принцесою Єлизаветою деякий час міг вести життя звичайної сім'ї військовослужбовця.

Їхня перша дитина, принц Чарльз, народилася в 1948 році. У 1950 році з'явилася дочка, принцеса Анна.

2 вересня 1950 року він здійснив мрію будь-якого морського офіцера, ставши капітаном судна - шлюпа "Мегпай".

Але його військово-морська кар'єра наближалася до кінця. Погіршення здоров'я Георга VI означало, що принцеса Єлизавета повинна буде більше часу присвячувати королівським справам і їй буде потрібна підтримка чоловіка.

Філіп звільнився з флоту в липні 1951 року. Після цього він уже ніколи не повертався до військово-морської служби.

Герцог не був людиною, схильною довго шкодувати про те, що минуло, проте пізніше він зізнавався, що був засмучений тим, що не міг продовжити службу на флоті.

Його сучасники кажуть, що особисті якості принца Філіпа дозволяли йому дослужитися до головнокомандувача Королівським флотом.

У 1952 році Єлизавета і Філіп вирушили в тур по країнах Співдружності. Спочатку в цю поїздку повинні були відправитися король і королева.

Нова роль

У лютому на сафарі в Кенії вони отримали звістку про те, що король помер від тромбозу коронарної артерії.

Саме Філіпу випало повідомити дружині, що вона стала королевою Великої Британії.

Один з його друзів розповідав пізніше, що Філіп виглядав так, ніби "половина світу" впала на його плечі.

Філіп мав знайти себе в новій ролі, яку ще потрібно було визначити після вступу Єлизавети на престол.

Перед коронацією було оголошено, що Філіп буде другим за старшинством після королеви в усіх випадках, але ніколи не матиме владних конституційних повноважень.

У герцога була маса ідей з приводу того, як модернізувати монархію, проте незабаром він був розчарований опозицією до будь-яких змін з боку найбільш консервативної частини двору.

"Чортова амеба"

І він спрямував частину своєї енергії в активне соціальне життя.

Принц брав участь у довгих ланчах з друзями в лондонському районі Сохо, відвідував нічні клуби і часто фотографувався в гламурних компаніях.

Сімейне життя було сферою, де герцогу віддали кермо влади, проте і тут він програв бій за право дати своє прізвище дітям.

Рішення королеви про те, що їхні діти носитимуть прізвище Віндзор, а не Маунтбаттен, стало для герцога відчутним ударом.

"Я єдиний чоловік у країні, який не може дати своє прізвище дітям, - скаржився він друзям. - Я не що інше, як чортова амеба".

Читайте також: 99-летний муж королевы Елизаветы II перенес операцию на сердце

Як батько, принц Філіп міг здатися безцеремонним і бездушним.

За словами біографа принца Чарльза Джонатана Дімблбі, маленький Чарльз часто плакав через те, що батько сварив його на людях. Його стосунки з батьком були непростими.

Взаємини з сином

Він наполіг на тому, що принц Чарльз повинен піти в його стару школу в Гордонстоуні, висловивши переконання, що жорсткий режим змінить характер схильного до усамітнення сина.

Однак юний принц зненавидів школу: він нудьгував за домом і був об'єктом знущань однокласників.

Стосунки Філіпа з довколишніми можна пояснити його важким і доволі самотнім дитинством.

З раннього віку він був змушений розвивати в собі самостійність, через що принцові іноді бувало важко зрозуміти, чому інші не володіють такою ж силою волі.

Однією з важливих сфер його діяльності була турбота про молодь.

У 1956 році Філіп заснував Фонд герцога Единбурзького, який видавав премії, що заохочували навички життя в колективі і любов до природи.

Проект виявився надзвичайно успішним. За роки існування премії її володарями стали понад шість мільйонів юнаків і дівчат у всьому світі.

Цей проект дозволив молодим людям віком від 15 до 25 років - здоровим і з інвалідністю - кинути собі виклик і взяти участь у різних випробуваннях і заходах, покликаних навчити роботі в колективі і поваги до природи.

"Якщо ви допоможете молодим людям добитися успіху в будь-якій сфері діяльності, - сказав він в інтерв'ю ВВС, - це почуття успіху пошириться на багатьох інших".

Герцог приділяв багато часу цьому проекту, був присутній на багатьох заходах і брав участь у їхній безпосередній підготовці.

Жива природа

Філіп був також пристрасним захисником дикої природи. Однак у 1961 році він викликав фурор, убивши тигра під час поїздки до Індії. Публікація фотографій, на яких тигр був зображений як трофей, лише погіршила ситуацію.

Однак він використовував свій значний вплив і енергію на користь Всесвітнього фонду дикої природи, першим президентом якого він став у 1981 році.

"Людство в своїй діяльності не має права піддавати ризику вимирання цілі види тварин. Якщо знести Вестмінстерське абатство, його можна відновити. Але коли через вас вимерла птаха дронт, ви просто не зможете її повернути. Вона зникла назавжди", - сказав він в інтерв'ю ВВС.

"Чудово, що у нас на планеті таке фантастичне розмаїття форм життя, і всі вони взаємозалежні", - сказав він в інтерв'ю ВВС.

"Я думаю, що якщо ми, люди, отримали владу над їхнім життям і смертю, тобто зникненням і виживанням, ми повинні користуватися нею, керуючись певним почуттям моралі. Навіщо призводити до зникнення чогось, якщо можна цього не робити?"

При цьому він обурив деяких захисників довкілля, підтримавши полювання на рябчиків.

"Якщо існують види дичини, то ви хочете, щоб вона вижила, тому що ви хочете, щоб вона була в наступному році - точно так само, як фермер. Ви хочете ростити, а не знищувати", - пояснював він свою позицію.

Філіп заслужив широке схвалення за свою прихильність до збереження лісів і кампанію проти надмірного вилову океанської риби.

Він також жваво цікавився виробництвом, часто відвідуючи заводи і фабрики, і став покровителем Промислової спілки.

Повна неполіткоректність

Його схильність до відвертих висловлювань іноді сприймалася як хамство і не раз створювала йому проблеми. Відтак він набув репутацію людини, яка не вміє правильно оцінювати ситуацію, особливо під час закордонних візитів.

Один з його найвідоміших ляпів трапився, коли вони з Єлизаветою II були з державним візитом у Китаї в 1986 році. Його приватна ремарка про "розкосі очі" викликала шаленство на сторінках британських таблоїдів, проте в самому Китаї зауваження пройшло майже непоміченим.

У 2002 році, під час візиту до Австралії, він запитав у бізнесмена-аборигена: "Ви досі кидаєте списи один в одного?"

Але хоча дехто різко критикував його за подібні ремарки, інші пояснювали це тим, що герцог був незалежною людиною і відмовився змінити себе на догоду політкоректності.

Багато хто вважав, що його так звані ляпи були спробами розрядити атмосферу і допомогти його співрозмовникам подолати скутість.

Протягом усього свого життя принц Філіп захоплювався спортом. Він плавав, грав у крикет і поло, досяг успіху у верховій їзді і протягом багатьох років був президентом Міжнародної федерації кінного спорту.

Напруженість у його взаєминах зі старшим сином спливла після публікації біографії принца Чарльза. Як пише Джонатан Дімблбі, саме Філіп змусив Чарльза одружитися з Діаною Спенсер.

І тим не менше, в складні періоди, коли сім'ї його дітей розпадалися, герцог проявив себе турботливішим чоловіком, ніж припускали багато його критиків.

Він був першим, хто намагався зрозуміти їхні проблеми. Можливо, на це його наштовхнули власні спогади про те, як нелегко йому було одружитися з представницею королівської родини.

Сімейні невдачі дітей

Принц Філіп був глибоко засмучений невдалими шлюбами трьох своїх дітей - принцеси Анни, принца Ендрю і принца Чарльза.

Але він ніколи не погоджувався обговорювати свої особисті справи, заявивши в 1994 році одній з газет, що ніколи цього не робив раніше і не робитиме зараз.

З роками ритм його життя не змінився. Уже в похилому віці він багато подорожував - і в межах своєї діяльності у Всесвітньому фонді природи, і разом з королевою під час її офіційних закордонних візитів.

У 1994 році він здійснив паломництво в Єрусалим на могилу своєї матері. Вона заповідала поховати себе там, і її бажання виконали.

Іншою хвилюючою подією в його житті було святкування в 1995 році 50-річчя перемоги над Японією в Другій світовій війні.

Читайте также: Принц Гарри готовится к срочному вылету в Британию

У день капітуляції Японії принц Філіп перебував на борту британського есмінця, що стояв у Токійській затоці.

А в день 50-річчя цієї перемоги він став у стрій ветеранів боїв на Далекому Сході, які промарширували перед королевою.

Листи

Принц Філіп висловив симпатію колишнім військовослужбовцям, які потрапили в полон до японців і які вважали неможливим пробачити їх за скоєне.

З роками його різкість трохи пом'якшала. Це було викликано іноді ворожим ставленням громадськості до королівської родини після смерті принцеси Діани.

У 2007 році було опубліковано листування герцога Единбурзького з принцесою Діаною. Це була спроба відкинути звинувачення в тому, що він був вороже налаштований до своєї невістки.

Листи, в яких Діана називала Філіпа "дорогий тато", свідчать, що він був джерелом підтримки. Це підкреслює і теплий тон листів, які вона йому писала.

Мохаммед аль Фаєд, батько приятеля Діани Доді аль Фаєда, навіть заявляв, що вона була вбита за наказом принца Філіпа. Суддя-коронер рішуче відкинув це звинувачення.

Принц Філіп, герцог Единбурзький, був незалежною людиною сильної волі, що опинилася в самому серці британського суспільства.

Надія і опора

Він був лідером від природи, але будучи чоловіком королеви, повинен був залишатися на другорядних ролях. Чоловік з бойовим характером, він часто відчував себе незручно в цій ситуації.

"Я просто робив усе, що було в моїх силах, - сказав він в одному з інтерв'ю ВВС. - Я не можу раптом змінити свою манеру, не можу змінити свої інтереси або те, як я реагую на різні події. Це просто мій стиль".

Прем'єр-міністр Девід Кемерон визнав це у виступі напередодні 90-річчя принца в червні 2011 року: "Він завжди все робив по-своєму, і мені здається, що британському народові подобається простота і відкритість, які проявляються в його вчинках".

Читайте также: Британцы высказались, кого хотят видеть будущим монархом – результаты шокировали дворец

Завдяки своєму становищу Філіп зробив величезний внесок у розвиток британського життя і зіграв чималу роль в адаптації монархії до соціальних змін, які відбувалися в кілька минулих десятиліть.

Але найбільшим досягненням принца Філіпа, безсумнівно, слід вважати сталість і силу підтримки, яку він надавав королеві за довгі роки її перебування на престолі.

Він розповів своєму біографу, що його робота - "забезпечити, аби королева могла правити".

У промові з нагоди святкування їхнього золотого весілля Єлизавета II віддала належне чоловікові, який пробув принцом-консортом довше, ніж будь-хто в історії країни.

"Він не любить компліментів, але він просто був моєю надією і опорою всі ці роки. І я, і вся сім'я, і ця країна, і багато інших країн зобов'язані йому більшою мірою, ніж він коли-небудь визнає або ми коли-небудь дізнаємося", - сказала королева.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube