Прикордонник чергує на ділянці «Дергачі» Харківської області на кордоні України з Росією, 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

У вересні 2014-го тодішній премʼєр-міністр Арсеній Яценюк оголосив, що найближчим часом на кордоні України з Росією виросте «стіна», яка захистить нас від країни-агресора. Минуло вже майже сім років, а комплекс споруд готовий заледве наполовину.

Можливо, ви досі не почуваєтесь у безпеці завдяки «Стіні», але є люди, життя яких вона справді змінила. Насамперед це прикордонники та мешканці прилеглих до кордону сіл.

hromadske побувало на кордоні, з’ясувало, що саме і для чого стільки років там будують та навіщо це потрібно, інформує UAINFO.org. 

Метал у землі й на землі

"Та ото коли Яценюк був премʼєр-міністром, тоді й "Стіна" почалась. Нам тут погано, тому що наші діти там [по той бік кордону з Росією], — жаліється 73-річна Ольга Самойлова. — Таке натворили! Мій син живе у двох чи трьох кілометрах, а мені до нього ніяк не потрапити. Біда нам, та й годі. То ж ми навпростець у Журавлівку [Бєлгородської області] — через поле, і близенько вже село. А зараз туди не пройти".

"Я так переживаю. Помру — і не побачу своїх діток там", — додає вона.

73-річна Ольга Самойлова косить траву в 15 метрах від «Стіни» у Харківській області, 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

Ми розмовляємо метрах у пʼятнадцяти від тої самої «стіни», яка насправді є сіткою Рабіца у два метри заввишки. Але її встановлюють лише неподалік контрольно-пропускних і населених пунктів. Тобто там, де існує підвищений ризик нелегального перетину кордону.

Читайте також: Сазонов: Оккупация ОРДЛО и Крыма – это надолго. Умные люди говорили это и семь лет назад

Місцеві називають своє поселення Звʼязок — за радянських часів тут був вузол звʼязку, який обслуговував, зокрема, лінію звʼязку між Москвою та урядовими дачами у Криму.

«Але ми доєднуватися туди не могли — просто обслуговували, налаштовували, — уточнює Ганна Гончаренко, інша місцева мешканка. — Дуже багато каналів звʼязку було. А потім прогрес все витіснив — з’явились оптичні системи звʼязку, скловолокно. А метал пішов у небуття».

А втім, тонни металу зʼявились на українсько-російському кордоні.

Ділянка «Стіни» на українсько-російському кордоні у Харківській області, 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

«Стіна»: початок

«Ми розпочинаємо проєкт „Стіна“. Це будівництво реального державного кордону між Україною і Російською Федерацією», — написав 3 вересня 2014-го на своїй фейсбук-сторінці Арсеній Яценюк.

У народі вона стала відома як «Стіна Яценюка». Фактично, від початку йшлося саме про облаштування кордону, адже він хоч і був делімітований (позначений на карті), однак так і не був демаркований (позначений на місцевості).

Однак щоб пролобіювати проєкт, який коштував чималих грошей, і набрати на ньому політичні бали, говорили про «Стіну» саме у контексті війни. Тому створювалася враження, що «Стіна» має захистити від російської агресії.

«Таке облаштування державного кордону передбачає формування першої лінії оборони. Воно виконує військову функцію», — казав тоді Яценюк.

Перепони на шляху «Стіни»

Завершитися будівництво мало ще у 2018-му, однак тоді цього не сталося. Станом на травень 2021-го готовність обʼєкта оцінюється у 51%.

«Одним із факторів, який уповільнив роботи, було те, як підрядники сумлінно чи не сумлінно ставились до своїх зобовʼязань. На деяких ділянках — складна місцевість, і підрядники часто не зважали на це. Вони зазначали один термін виконання робіт, але все затягувалось. Проте найголовніший фактор — це недофінансування», — каже речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко.

Читайте також: 16-річна дівчина втекла з "ДНР", перейшовши мінні поля. ФОТО

Також лише у 2019-му — на четвертий рік реалізації проєкту — Верховна Рада ухвалила закон, яким звільнила прикордонників від відшкодування втрат сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвам. Лише у 2018-2019 роках ДПСУ виплатила подібних відшкодувань майже на 10 мільйонів гривень.

А от втрату археологічних памʼяток компенсувати неможливо.

«На місці, де проходить кордон, є пам’ятки археології від епохи палеоліту до Середньовіччя. Найімовірніше, що там, де стіну вже звели, вони просто зруйновані», — казав «Забороні» археолог Сергій Теліженко.

Можливо, археологічною складовою знехтували заради економії, адже держава має оплачувати роботу археолога, який приїздить на місце й оцінює стан кургану.

У відповідь на запит hromadske ДПСУ відповіла, що «будівництво фортифікаційних споруд і інженерно-технічного облаштування з метою зміцнення обороноздатності держави на україно-російському кордоні […] і в зоні ООС […] не потребують документів, що дають право на їх виконання»

«Стіна» у цифрах

Отже, протяжність сухопутного кордону з Росією, який Україна контролює, — 1565 км (ще 409 км припадають на окуповані частини Донеччини і Луганщини). Скільки ж інженерних конструкцій там встигли побудувати протягом останніх шести років?

Проєкт «Стіна» у цифрах. Фото: Антон Шишенок/hromadske

«Коли люди чують слово „стіна“, то вони уявляють суцільний мур, через який не пройти не пролізти. Але жодна стіна не убереже від сучасних засобів ураження. Водночас комплекс елементів, із яких складається цей обʼєкт, в результаті має створити для України повноцінний безпековий складник», — розповідає hromadske речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

Як це працює?

Ділянку відділу прикордонної служби «Дергачі» на Харківщині облаштували ще у 2015-му — однією з перших. Відтоді всіх журналістів, які хочуть зняти «Стіну», возять саме сюди — щоб випадково не зняли чогось «зайвого» на інших ділянках. А цю, мовляв, все одно вже показали вздовж і впоперек.

«До облаштування цієї ділянки ми були вимушені постійно тримати тут прикордонні наряди. Зараз у цьому немає потреби, оскільки ділянка контролюється за допомогою системи відеоспостереження», — розповідає речник Східного регіонального управління ДПСУ Юрій Трубачов.

За його словами, більшість порушників — це люди, які не можуть легально перетнути кордон у пунктах пропуску, а також ті, хто намагається відвідати родичів, які перебувають по інший бік кордону.

З початку цього року на Харківщині затримали 144 порушників. Переважно затримують українців: наприклад, на одній із ділянок за минулий рік затримали 18 громадян України і трьох громадян Росії.

«Була особа, яка мала з собою спеціальні ножиці, щоб перерізати паркан — завчасно готувалась. Але його також було затримано, притягнуто до відповідальності. Ця людина має психічні розлади, і хотіла ухилитись від примусового лікування на території України», — розповідає hromadske Ярослав, перший заступник начальника відділу прикордонної служби.

Він запевняє, що прикордонники затримують 99% порушників.

Прикордонниця перевіряє камери спостереження, якими обладнана територія навколо «Стіни», 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

Безпека + оборона?

Та найбільше уваги прикордонники приділяють системі відеоспостереження.

«Вона складається з поворотних IP-камер з інфрачервоним підсвічуванням та мультисенсорних оптичних систем, які складаються з камери денного бачення і тепловізійної камери, яка дозволяє вести спостереження в нічний час. Загалом 18 камер. Камера може виявити транспортний засіб на відстані понад 5 км, а людину — на відстані понад 2 км», — каже hromadske начальник відділення звʼязку відділу «Дергачі» Дмитро Ваврійчук.

За його словами, цю систему встановили ще у 2016-му, і вона охоплює 70% відповідної ділянки кордону.

На Харківщині двоє операторів системи відеоспостереження постійно спостерігають за камерами, і якщо виявляють порушника, спрямовують до нього наряд прикордонників.

Зараз здійснюється облаштування кордону на підконтрольній Україні частині Луганщини, там встановлюють більш сучасні системи відеоспостереження. Там відеокамери працюють у режимі «Патруль», а не управляються оператором. Людину камера під’єднує, лише коли виявляє можливого порушника кордону.

«Це зменшує вплив оператора на охорону кордону, — пояснює Речник ДПСУ Андрій Демченко. — Оператор вже не зможе відвернути цю камеру чи сказати, що він чогось не побачив. Камера сама спрацьовує, і всі порушення, які фіксує камера, позначаються в журналі реєстрації, і керівник може це все фіксувати. Це зменшує корупційну складову». 

Але що ж із оборонною складовою?

Андрій Демченко запевняє, що оборонну функцію «Стіна» теж виконує.

«Інженерні та фортифікаційні споруди ускладнюють дії противника. Прикордонники й підрозділи Збройних сил зможуть їх використати, щоби відбити вторгнення. Крім того, в межах Харківської області побудовані опорні пункти. Як для особового складу, так і, можливо, для укриття цивільних. З їхньою допомогою можна буде вести оборону», — каже Демченко.

Те саме питання я адресував речнику Східного регіонального управління ДПСУ Юрію Трубачову.

«Завдяки цьому комплексу споруд ми зможемо своєчасно виявити збройну агресію або збройні провокації та сповістити підрозділи Збройних сил, які прийдуть нам на допомогу», — відповів він.

Микола Федорович скаржиться на те, що з появою «Стіни» лише ускладнилася комунікація в селі, 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

Проблеми на місцевості

Посилений режим служби прикордонників часом створює проблеми для мешканців населених пунктів, які розташовані неподалік від кордону. Але звинувачують не стіну.

«З появою стіни нічого не змінилось! У нас зовсім інші проблеми. Ми хочемо спокійно жити та пересуватися у себе територією. Ми живемо в Україні, їздимо територією України. Ми подаємо списки щороку [тих, хто проживає у селі і їхніх родичів, які мають право приїхати]. Машину купиш нову — треба їхати до сільради, оформлювати. Родичі їдуть — треба паспорти з собою брати. Дитина щодня через КрП [контрольний пост] їздить — теж можуть у машині полазити», — обурюється Наталя Гонтаренко.

«І “швидку”, і аварійну службу, коли електрика зникає, — їх теж не пропускають», — каже Микола Федорович.

До пенсії він працював начальником вузла звʼязку. Розповідає, що раніше вдавалось порозумітися з начальниками прикордонної застави. Однак останні кілька років такої комунікації просто немає.

«Думаю, що якщо новий начальник приїде і поговорить із мешканцями, то всі питання можна бути зняти», — переконаний Микола Федорович.

Речник Східного регіонального управління ДПСУ Юрій Трубачов запевняє, що «швидку» і всі аварійні служби прикордонники за потреби до села пропускають.

Вартість балтійських і українських стін

Подібні захисні споруди на кордоні — поширене явище. Наприклад, їх уже звели чи продовжують зводити у країнах Балтії.

«І витрачають вони на це, повірте, набагато більше коштів, ніж ми. І їхній досвід підтверджує, що найбільш ефективними для контролю за кордоном є саме системи відеоспостереження та контролю, сигналізації», — каже речник ДПСУ Андрій Демченко.

Середня вартість робіт у цих країнах різниться. 29 тисяч євро за кілометр у Литві, 75 тисяч — у Латвії та 1,6 мільйона — в Естонії.

Прикордонник чергує на ділянці «Дергачі» Харківської області на кордоні України з Росією, 1 червня 2021 року. Фото: Макс Левін/hromadske

А що ж в Україні? У нас дорожче чи дешевше, ніж у цих країнах?

Прикордонники кажуть, що у 2015-2021 роках на спорудження «Стіни» держава виділила 2,3 мільярда гривень, хоча у 2015-му говорили про 8 мільярдів. Фактично ж у програмі записали лише 4 мільярди.

Прикордонники обчислюють реалізацію проєкту відносно виділених (і витрачених) грошей. Запевняють, що якщо порахувати, скільки реально наразі побудовано, то відсоток буде приблизно такий самий — близько 51%.

Таким чином на один кілометр державного кордону витрачається 2,6 мільйона гривень (або ж 78 тисяч євро).

Відомо також, що найбільше робіт виконано в Харківській області. Частково — в Чернігівській. Почалось облаштування кордону й на Луганщині. На Сумщині поки виконувалися тільки проєктно-вишукувальні роботи.

А втім, рік тому прикордонники просили уряд виділити на «Стіну» ще 4,5 мільярда гривень і продовжити термін виконання програми до 2025 року. Якби Кабмін пристав на цю пропозицію, загальна вартість обʼєкту зросла б до 6,2 мільярда гривень.

«Якщо говорити про цей план, то його реалізація закінчується цього року. Найімовірніше, він не буде продовжений. Водночас продовження робіт з інженерного облаштування державного кордону, зокрема на кордоні з Росією, передбачено в концепції державної цільової програми інженерного облаштування державного кордону. Ця концепція розроблена Державною прикордонною службою, і зараз вона проходить міжвідомче погодження», — каже Демченко.

У проєкті програми йдеться про облаштування кордону з усіма країнами-сусідами: «Удосконалення (нарощення) інженерно-технічного облаштування державного кордону з Російською Федерацією, Республікою Польща, Словацькою Республікою, Угорщиною, Румунією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова».

Самі прикордонники, однак, запевняють, що насамперед прагнуть максимально «перекрити» кордон саме з Росією. Сподіваються вони й на те, що процес будівництва вдасться здешевити.

«Минулого року ми отримали дозвіл на проведення господарчої діяльності, — каже речник ДПСУ Андрій Демченко. — І замість того, щоб закуповувати колючий дріт, ми його зможемо виготовляти самі, і його вартість буде в рази меншою».

Справа у суді

У липні 2016 року депутати вирішили перевірити, як реалізується проєкт «Стіна» і скільки грошей на нього виділили. Після перевірки звернулися до Національного антикорупційного бюро.

У серпні 2017-го детективи НАБУ разом із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повідомили про підозру в розкраданні коштів сімом особам.

Зокрема начальнику управління будівництва департаменту ресурсного забезпечення адміністрації ДПСУ Олександру Атаманюку, головному інженеру відділу капітального будівництва Північного регіонального управління ДПСУ Володимиру Цалку і старшому офіцеру 1 окремого відділу капітального будівництва ДПСУ В'ячеславу Майдановичу. У листопаді 2017 року затримали й восьмого підозрюваного.

У липні 2018 року слідство у справі завершили, підозрюваним з адвокатами дозволили ознайомитися з матеріалами розслідування. Лише в червні 2019 року справу скерували до суду через великий обсяг справи — 142 томи, з яких чотири — з грифом державної таємниці.

В червні 2019 року ця справа потрапила до Дарницького райсуду Києва, але вже в вересні того ж року розпочав свою роботу Вищий антикорупційний суд. Тому, за законодавством, ця справа мала бути передана туди. Але це зробили лише в листопаді 2019 року самі прокурори САП через звернення до Верховного суду. 

Однак після призначення перших засідань у справі з’ясувалося, що автоматизована система визначила для розгляду суддів, які не мають доступу до державної таємниці. Їх довелося замінити, розпочавши розгляд із початку.

У коментарі hromadske прокурор САП у цій справі Олег Макар розповів, що понад рік у справі не могли провести підготовче засідання. 

За словами Макара, початок справи випав на перші дні пандемії й тотального карантину в Україні. Тож декілька засідань не відбулися саме з причин нез’явлення учасників. Але потім, на думку прокурора, сторона захисту розпочала зловживати своїми правами, не прибуваючи в засідання з різних підстав.

Наприклад, один із адвокатів в листопаді 2020 року надавав документи, що він хворів на коронавірус, а потім вдруге ці документи використав у грудні 2020 року. Але, як встановив Макар, цей адвокат був в іншому суді на засіданні 17 грудня, що підтверджувалося судовим рішенням.

У Вищому антикорупційному суді нам повідомили, що аж 20 засідань були відкладені з різних причин. Більшість із них — нез’явлення адвоката або обвинуваченого. Лише одного разу про відкладення клопотав прокурор САП, ще одного разу засідання не відбулося через хворобу судді.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube