Ми з дружиною почали купувати сину книги. Багато книг. Короткі історії чи віршики з великими яскравими малюнками. Кольори, свійські тварини, овочі, пригоди котиків і собачок, три поросяти, гидке каченя, пори року, ввічливі слова тощо.

До речі, розмаїття дитячої літератури українською шикарнючої якості вражає, пише  старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко, інформує UAINFO.org.

Поки мені особливо подобаються книжки з віршами Ірини Сонечко - прикольний дизайн, текст легко запам'ятовується, малюнки життєрадісні і зрозумілі. Завдяки ним Марк навчився показувати, наприклад, краба, акулу, зебру, корову і таке інше.

Але я відхиляюсь. Вирішив я на найближче майбутнє перебрати свої дитячі книжки, аби щось підібрати малому. Я ж точно пам'ятав, що книжки в мене були ого-го!

Українською знайшов виключно збірку "Українські народні казки" 1992 року випуску. Все. Більше нічого.

Бо 99,9% моїх дитячих книжок - чудових, цікавих, ілюстрованих, мільйон тисяч разів перечитаних - російською.

Читайте також: Забужко: Люди "внєпалітікі" в Давній Греції звались "ідіотами"

Пригоди капітана Врунгеля, книга про роботів, казки Пушкіна, лампа Алладіна, казки народів Сходу (мої улюблені), казки братів Грімм, король Дроздобород і ще десятки та сотні цупких палітурок, на яких я сформувався.

Гортав їх і натурально тетерів, усвідомлюючи, наскільки русифікованим (і цікавим, тут нічого не скажеш, бо видавці старалися) було моє інформаційне оточення.

Думаю, що в ті часи україномовних книг особливо і взяти було ніде.

Російськомовний клас, 100% спілкування на вулиці російською, російськомовне телебачення.

І от, лише на четвертому десятку дошкрябався до того, що таки вільно і свідомо спілкуюся мовою.

І в кайф. І книжки українською читаю в кайф.

Який величезний шлях я здолав, усвідомив лишень зараз, озирнувшись назад.

Наче піднімався драбиною, перебираючи щаблі, не дивлячись донизу, аж ось... подививсь. Як же високо я заліз.

І, озираючись на себе, вкотре переконуюся, що українізація має бути лагідною, бо люди (тодішні діти) 1980-90-х не винні в тому, що читали російською.

Читайте також: Фурса: Путину удалось из криворожского парня сделать последовательного Бандеровца

Проте. Лагідність не означає, що українізація не має бути тяглою.

Лагідність - не має бути слабкістю. Вибачайте, якщо комусь наступив на якісь мозолі, просто хочу власним прикладом підтриматитих, хто почав спілкування українською (приємно бачити, що багато моїх друзів у Фейсбуку нині пишуть мовою). Таки маленькими кроками долається величезний шлях.

Спілкуйтесь українською. Пишіть. 

Шлях до хорошої мови пролягає через мову з помилками, неоковирну та кострубату. А в мене тепер інший головний біль - накупувати класних дитячих книжок українською. Аби українські книговидавці були здорові.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube