Поліцейський стоїть за щитом біля паризького суду, 2 вересня 2021 року. Фото: Francois Mori / AP

У Парижі 8 вересня розпочався суд над обвинуваченими в найбільшому теракті останніх десятиліть. У листопаді 2015-го внаслідок серії нападів у столиці Франції загинуло 130 людей і сотні зазнали поранень. Найбільше жертв було в концертному залі "Батаклан": не встиг гурт Eagles of Death Metal відіграти концерт, як до будівлі увірвались озброєні люди і з криками "Аллах акбар" відкрили вогонь по відвідувачах.

Судовий процес, що відбувається за шість років після цих подій, має стати безпрецедентно масштабним: триватиме він щонайменше 9 місяців, у залі суду виступлять понад 1 800 цивільних позивачів і 330 адвокатів. Сам суд уперше транслюватимуть онлайн. Відбуватиметься він у новій великій залі на 600 осіб. Найімовірніше, саме тут згодом розглядатимуть і інші справи щодо терористичних атак, пише Нromadske.ua, інформує UAINFO.org.

Як теракти останніх років змінили Францію – країну, що має одну з найбільших мусульманських громад у Європі? Чому саме французькі мусульмани радикалізуються? І що переважає в діях французької влади – боротьба з тероризмом чи ісламофобія?

Ісламістська загроза

У Парижі посилили заходи безпеки: міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен попереджав, що під час процесу, до якого прикута увага світової спільноти, існує велика загроза нових терактів.

Нині на лаві підсудних — двадцять чоловіків. Один із них — 31-річний Салах Абдесалам, громадянин Франції марокканського походження. Нібито саме він відповідав за перевезення терористів-смертників з Німеччини й Угорщини до Брюсселя, де ті мешкали до терактів.

Читайте також: The Washington Post: Загроза тероризму переходить у нову, більш небезпечну фазу

У перший день судового процесу обвинувачений відповідав на питання судді вибірково: замість того, щоб назвати своє ім’я, виголосив шахаду, нічого не сказав про своїх батьків, а щодо роботи зауважив: «Відмовився від усіх професій, щоби стати бійцем Ісламської держави».

П’ятеро обвинувачених у цьому процесі — високопосадовці угруповання, які, ймовірно, загинули внаслідок авіаударів США на Близькому Сході. Один обвинувачений нині перебуває в турецькій в’язниці, ще шістьох розшукують правоохоронці. Більшості причетних до терористичних атак загрожує щонайменше 20 років за ґратами.

Рятувальники виносять тіла жертв теракту з клубу «Батаклан» у Парижі, 13 листопада 2015 року. Фото: Jacques Brinon / AP

Події в Парижі восени 2015-го шокували світ своїми масштабами, однак хвиля терактів, що були скоєні радикальними ісламістами у Франції, здійнялася раніше. 7 січня 2015 року під час нападу на редакцію сатиричного тижневика Charlie Hebdo загинуло 12 людей. Загалом жертвами атак радикальних ісламістів у Франції відтоді стали понад 270 людей — це найбільша цифра у Європі. 86 осіб загинули лише за один день в Ніцці у липні 2016-го, коли 19-тонну вантажівку спрямували в натовп.

Одна з останніх подібних гучних історій — жорстоке вбивство вчителя історії й географії Самуеля Паті 16 жовтня 2020 року. На уроці в школі міста Конфлан-Сент-Онорін, що під Парижем, Паті демонстрував учням карикатури на пророка Мухаммеда з того ж таки Charlie Hebdo — перед тим попередивши, що присутні в класі мусульмани можуть закрити очі.

Опісля 13-річна школярка-мусульманка поскаржилась батькові на вчителя, той написав про це у соцмережах, і новина розійшлася далі. Невдовзі чоловік чеченського походження обезголовив Паті просто на території школи.

Усі ці події, з одного боку, сприяли змінам у французькому законодавстві щодо боротьби з тероризмом. З іншого — спровокували дискусію про релігійний чинник у цих терактах.

Читайте також: Глава ФБР назвав штурм Капітолію 6-го січня "внутрішнім тероризмом"

Після вбивства Паті президент Франції Еманнуель Макрон наголосив, що «іслам переживає кризу», а французи в жодному разі «не планують відмовлятися від карикатур і малюнків». У відповідь низкою мусульманських країн прокотилася хвиля протестів. Звучали й відверті заклики до насильства, а експрем’єр Малайзії Махатхір Мохаммад навіть заявив, що мусульмани мають право вбивати тисячі французів на знак помсти за їхні діяння в часи колоніалізму.

Міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен, своєю чергою, заявив, що Франція оголосила війну ісламізму — і всередині країни, і за її межами.

Італійські мусульмани протестують проти переслідування, на їхню думку, французьких мусульман, 30 жовтня 2020 року. Фото: Andrew Medichini / AP

Суперечливий законопроєкт

Теоретичним підґрунтям цієї «війни» став новий законопроєкт, який збурив французьке суспільство. У липні французькі парламентарі по семи місяцях обговорення й кількох тисяч правок зрештою його підтримали.

Ідея документу, який анонсував сам президент Макрон, полягала в тому, щоби захистити «республіканські принципи», на яких ґрунтується Французька держава, та уникнути загрози «ісламського сепаратизму», що є «не сумісним зі свободою та рівністю, неподільністю республіки та єдністю нації».

Під сепаратизмом президент мав на увазі ідею повного відмежування мусульман від спільноти, у якій вони мешкають, але в яку не хочуть інтегруватися. По суті, такий підхід відповідає принципам салафізму — ультраконсервативного ісламу. Якщо вірити результатам опитування, яке провів Інститут Монтеня, близько 28% усіх мусульман Франції підтримують саме його — і більшість із них мешкають у неблагополучних передмістях.

Мета нового закону — навернути мусульманську спільноту, що схильна до сепаратизму, до принципів laïcité (або так званого «французького секуляризму»), який розмежовує церкву й державу. Саме він був основою політичного життя республіки вже понад століття.

Річ у тім, що в будь-якому разі республіканські цінності превалюють над цінностями, які, скажімо, продиктовані релігійною приналежністю. До слова, в самому документі не наголошується на тому, що він спрямований саме проти мусульман — втім, Дарманен вносив його на розгляд парламенту зі словами «захистимо наших дітей від тиску ісламізму».

Закон забороняє заклики до насильства в Інтернеті — на порушників чекає до трьох років позбавлення волі і штраф розміром 45 тисяч євро.

Регулює закон і домашню освіту. В мусульманському світі домашнє навчання — звична практика. Але тепер перевести дитину на нього просто так не можна: потрібен спеціальний дозвіл за низкою показань — ними можуть бути проблеми зі здоров’ям, інвалідність, віддаленість місця навчання тощо.

Найбільше парламентарі дискутували щодо пункту, який мав заборонити носити в навчальних закладах хіджаб дівчатам, які молодші за 18 років, і матерям, які супроводжують дітей у шкільних поїздках, а буркіні — усім відвідувачкам громадських басейнів. Однак, врешті-решт, після флешмобу мусульманок у травні цього року Pas Touche A Mon Hijab («Не чіпайте мій хіджаб»), від цих обмежень поки відмовились. Однак суперечки точаться вже не перший рік.

Жінка, одягнена в паранджу, тримає плакат з написом «Не забудьте нас після 31 серпня», вимагаючи активної участі французької влади в евакуації жінок з Афганістану, де повернулися до влади таліби. Париж, 28 серпня 2021 року. Фото: Adrienne Surprenant / AP

Крім того, релігійні установи муситимуть декларувати свої пожертви з-за кордону, якщо сума перевищує 10 тисяч євро, а в разі підбурювання до ненависті їх буде простіше закрити. Водночас неконституційною визнали норму, яка дозволяла призупиняти діяльність релігійних організацій, якщо ті не доведуть свою вірність республіканським цінностям.

Новий закон також забороняє будь-яким медичним закладам видавати «довідки про цнотливість». Обмежує він і багатоженство: іноземцям, які живуть у полігамних стосунках, Франція не видаватиме посвідок на проживання.

Не дивно, що думки щодо законопроєкту і в суспільстві, і в парламенті розділилися. 

Ультраправі заявили, що він недостатньо ефективний (не надто радикальний), ліві ж наполягають на тому, що навпаки — занадто антимусульманський. Їхню думку підтримує й міжнародна правозахисна організація Amnesty International, яка каже про обмеження свободи людини й дискримінацію. Мовляв, нібито на захист республіканських цінностей уряд тепер зможе безперешкодно забороняти релігійні організації та рідше даватиме дозвіл на будівництво нових мечетей.

В країнах, де іслам є панівною релігією, теж одразу звернули увагу на дискусію у французькому політикумі. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган через минулорічні заяви Макрона (про кризу ісламу) назвав французького президента «божевільним», а сам законопроєкт — «гільйотинуванням демократії».

Радикалізація з обох боків

Упродовж століть (зокрема ще з часів колоніального минулого) у Франції мешкають мільйони мусульман. Але чому тут настільки поширений саме радикальний ісламізм? Частково його пов’язують із впливом ідей «Братів-мусульман» — політичної партії, яка посилила свої позиції під час Арабської весни в низці країн Близького Сходу, а також розширила свій вплив на Європу.

Крім того, важливим аспектом радикалізації є й соціальне підґрунтя — на цьому наполягають ліві політики, що критикують новий законопроєкт як ісламофобний. Соціальна нерівність, безробіття та високий рівень злочинності не сприяють мирному співіснуванню мусульманської меншини з іншими представниками французького суспільства.

«Якщо багато мусульман у Франції погано інтегровані в життя республіки, якщо дехто з них має неоднозначне ставлення до Франції — це результат низки тривалих тенденцій, які призвели до маргіналізації французького мусульманського населення», — каже Стівен Філіп Крамер, професор Школи національної безпеки Ейзенхауера, США.

Водночас експерт зауважує: тлумачення французького секуляризму саме по собі не таке вже й невинне й передбачає елемент ворожості.

«Laïcité — це не просто свобода вірувань. Це цілий діапазон поглядів на те, як ви взагалі ставитеся до релігії, і насамперед — як перетворюєте її на приватну справу. Колись цей підхід було розроблено проти католицької церкви, і така ворожість щодо релігії зберігається донині, хоч і спрямована проти єдиної релігії, що наразі справді помітна у Франції — ісламу», — зауважує Крамер.

У липні французька Національна консультативна комісія з прав людини оприлюднила свій щорічний звіт щодо боротьби з расизмом, антисемітизмом та ксенофобією. Згідно з ним, протягом 2020 року кількість виявів ненависті до мусульманської меншини зросла на 52% порівняно з 2019-м. Результати опитування свідчать, що 59% французів вбачають в ісламі «загрозу ідентичності Франції». 

Також показово високим є відсоток несприйняття мігрантів: 72% французів вважають, що вони приїздять до Франції лише заради вигідних соцпакетів.

Останнє питання ще більше загострилося на тлі кризи в Афганістані, яка неминуче поясприяє новій хвилі міграційних потоків — до Франції зокрема. Дуже ймовірно, те, як президентові Макрону вдасться це розв’язати (до купи з регулюванням проблеми «ісламського сепаратизму»), серйозно відіб’ється на його шансах під час наступних президентських виборів. А до них лишається менш як пів року.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube