Коли президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган прибув до Нью-Йорка минулого тижня, він, напевно, почувався дуже впевненим. Ердоган без іронії говорив про несправедливість світової системи на Генеральній Асамблеї ООН.

Турецький лідер виступив на бізнес-форумі, розкриваючи "стратегічний союз" між Туреччиною та Америкою, а також «повну узгодженість» між ним та президентом США Джо Байденом щодо складних питань, пише The Washington Post, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA.

На запитання журналістів про випадок, коли Байден назвав його  «автократом», Ердоган сказав, що не розуміє, що мав на увазі американський президент.

Але перед від’їздом із США настрій Ердогана змінився. В свій останній день у Нью-Йорку президент Туреччини поскаржився, що курс турецько-американських відносин «не віщує нічого доброго». Він також попередив, що Туреччина планує придбати нову партію російських ракетних комплексів С-400 у Москви, змусивши керівників Державного департаменту США та Конгрес попередити Ердогана про новий набір санкцій проти Туреччини.

Схоже, Ердогану не сподобалося те, що він не зустрівся з Байденом особисто, хоча двосторонніх зустрічей між лідерами держав на Генеральній Асамблеї цього року через пандемію було дуже мало. Зі зменшенням підтримки виборців та складною економічною ситуацією вдома, президент Туреччини, ймовірно, прагнув спроектувати імідж глобального лідерства для вітчизняної аудиторії, сподіваючись, що це справить враження на деяких його розчарованих виборців. Однак поїздка в Нью-Йорк навряд чи йому допомогла.

Ще однією причиною, чому Ердоган хотів зустрітися з Байденом, ймовірно, було бажання отримати підтримку США на тлі переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним. Турецький лідер вважає, що Туреччина не є ні частиною трансатлантичної спільноти, ні Європи, ні Сходу, ні Заходу, а є самостійною державою.

Ердоган не хоче бути російським васалом, але він також не довіряє Заходу. Намагаючись отримати свою роль у змаганні великих держав, турецький президент майстерно «балансував» між Росією та Сполученими Штатами, весь час розширюючи присутність Туреччини в таких місцях, як Лівія, Сирія та Кавказ.  

Читайте також: Бывшая пресс-секретарь Трампа рассказала, что он обещал Путину наедине

Але реалізувати подібну тактику стає все складніше. За останні кілька років Анкара допустила низку стратегічних помилок, включаючи припинення мирного процесу з курдами, відчуження від європейців, відмову від західних норм та закупівлю російських ракетних комплексів, що в кінцевому підсумку підірвало відносини з Вашингтоном.

У Сирії Туреччина допомогла збільшити слід Росії за рахунок Сполучених Штатів, але виявила, що Москва в кінцевому підсумку хоче, щоб сирійський режим отримав контроль над країною, і не буде ухилятися від того, щоб виштовхнути мільйон біженців до турецького кордону, як це було минулого року.

Коли Ердоган зустрівся з Путіним у середу, у його порядку денному була спроба відмовити російського лідера від підтримки чергового наступу Сирії на Ідліб. З мільйонами сирійців, які втекли від режиму на турецьких кордонах, і мільйонами вже в Туреччині, Ердоган стурбований тим, що новий приплив біженців може принести його політичний крах.

Ще одна мета Ердогана - переконатися, що російські газові контракти, які підлягають поновленню, не спричинять масового подорожчання газу в Туреччині, адже цей пункт також є критичним для «політичного виживання» Ердогана.

Читайте також: Турция отказалась признать российскую вакцину и ужесточила правила въезда для туристов

Зустріч Ердогана і Путіна тривала майже три години, і важко зрозуміти, що Туреччина отримала від цього. Але очевидно, що традиційна «балансуюча політика» Ердогана більше не працює, а Путін може чинити економічний тиск на Туреччину.

Якби Ердоган не віддалився від своїх партнерів по НАТО, або якби він не зіштовхнувся з критикою вдома, йому було б легше вести діалог з Путіним.

Наближається зима, і росіяни збільшують напругу в Ідлібі та сприяють підвищенню ціни на газ в Туреччині. Наразі Ердоган, ймовірно вважає світ несправедливим, однак, частково, він сам винен у цьому, резюмує видання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube