Випробування Китаєм нової гіперзвукової ракети сильно стурбувало США, хоча Пекін заперечує випробування зброї. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі назвав це надзвичайно важливою «технологічною подією», пише The Washington Post.

Міллі порівняв випробування з ключовою подією під час холодної війни США та СРСР, однак, така логіка живить небезпечну параною, що зростає у Вашингтоні, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA.

Нагадаємо, 4 жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший штучний супутник, який вийшов на орбіту планети. І США, і СРСР роками планували запустити супутники, і той факт, що Москва зробила це першою, став величезним шоком для американців. Після численних потужних радянських ядерних випробувань, запуск супутника сигналізував про те, що СРСР міг випередити США у холодній війні.

Запуск супутника фактично став революцією в «космічній гонці». З іншого боку, гіперзвукові ракети – це не щось нове.

Гіперзвукова ракета рухається зі швидкістю в п’ять разів вище за швидкість звуку. Починаючи з 1959 року, Сполучені Штати та Радянський Союз розгорнули міжконтинентальні балістичні ракети, які перевищують швидкість звуку в 20 разів. Навіть німецькі ракети Фау-2, вперше запущені проти Парижа під час останнього етапу Другої світової війни, летіли зі швидкістю, близькою до швидкості гіперзвукових ракет.

Читайте також: Конфликт между США и Китаем из-за Тайваня разгорается с новой силой

Камерон Трейсі зі Стенфордського університету, зазначив, що гіперзвукова зброя не є ні швидшою, ні «більш непомітною» для систем оборони, ніж міжконтинентальні балістичні ракети.

Як каже автор і журналіст Фред Каплан, можливо, випробування ракети було спробою Китаю звести нанівець величезну систему протиракетної оборони США. Але ця система, як він зазначає,  не є ідеальною, незважаючи на сотні мільярдів доларів, витрачених на неї. Можливо, саме тому Пентагон не тестував систему з березня 2019 року.

Зараз у Вашингтоні існує двопартійний консенсус навколо того, що світ небезпечно наближається до нової холодної війни. Для Пентагону це можливість: страх перед величезним і технічно підкованим суперником є надійним способом гарантувати збільшення бюджету, який можна витрачати на протидію кожному кроку ворога, реального чи уявного.

Але такий настрій виходить за рамки Вашингтона. Відомий вчений Джон Міршаймер дорікає політиків США за те, що вони співпрацювали з Китаєм протягом останніх чотирьох десятиліть. Він прогнозує, що така співпраця з конкурентом приведе до нової холодної війни, а це, на думку вченого, ризикує закінчитися ядерною катастрофою.

Свого часу політолог Кеннет Вальц прогнозував, що після закінчення холодної війни Японія скине кайдани залежності від Сполучених Штатів у сфері безпеки та отримає ядерну зброю.

Міршаймер прогнозував, що після закінчення холодної війни НАТО розпадеться, а Європа стане блоком ворогуючих держав, як це було до холодної війни.

Читайте також: Контрразведка США предупредила об угрозах со стороны Китая и России новым технологиям – Fox News

Він очікував, що багато європейських держав отримають ядерну зброю. Жоден із цих прогнозів не збувся. Фактично, за десятиліття після холодної війни Європейський Союз став міцнішим. А збройні сили Японії залишаються рішучим противником ядерної зброї.

Міршаймер розглядав лише один із важливих факторів, які мотивують держави в міжнародній системі — політику сили. Але є й інші чинники, наприклад глобальна економічна взаємозалежність. Сьогодні низка країн, включаючи Китай, є частиною у складній глобальній економічній системі, де війна завдає шкоди агресору майже так само, як і жертві.

З 1945 року майже не було великих військових вторгнень. Найпомітнішим винятком, без сумніву, стала анексія Криму Росією в 2014 році. Але більшість країн зберігають повагу до кордонів одна одної. Крім того, ядерне стримування підвищило ставки, що робить держави набагато обережнішими щодо початку війни.

США повинні визнати, що традиційна політика сили дійсно може стримувати китайський експансіонізм, водночас не забуваючи про те, який вплив має глобальна економічна взаємозалежність. Сполучені Штати повинні докласти зусиль, щоб застосувати обидва інструменти. Цей підхід, безсумнівно, є набагато складнішим у застосуванні, але саме він, ймовірно, збереже мир у світі, адже рухатися траєкторією нової холодної війни — небезпечно, резюмує видання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube